Уманський національний університет садівництва

Податкова система України: стратегічні напрями реформування

Славкова А.

В сучасному розвинутому соціально-ринковому світі роль податків як активних фіскальних регуляторів економічного зростання й важелів управління суспільним розвитком дедалі істотно посилюється. Розбудова цивілізованого демократичного суспільного ладу потребує також створення адекватної йому податкової системи, спроможної через перерозподільний механізм забезпечити соціальну гармонію та фінансово-економічну рівновагу в країні. Сьогоднішній стан національної податкової системи є далеко не ідеальним, що засвідчує його невідповідність дійсним запитам та можливостям суспільства. Необхідність здійснення кардинальних реформ у податковій системі держави диктується нагальністю вимог виправлення кризової соціально-економічної ситуації.

Як відмічається, реформування податкової системи в Україні повинно відбуватися "з метою створення сприятливого податкового клімату для розвитку реального сектору економіки, підвищення рівня життя населення"[1]. Це означає, що податкова реформа повинна бути зорієнтована на:

- ¾ розвиток підприємництва в розрізі реального та фінансового секторів економіки, що забезпечить і прискорить процес створення валового внутрішнього продукту й національного доходу як об'єктів податкового розподілу та джерела доходів суб'єктів розподільних відносин - держави, бізнес-структур, громадян: реформа податкової системи має проводитись "у тісному зв'язку із змінами у видатковій частині бюджету, що забезпечить відповідність рівня фінансування суспільних благ вимогам соціальної держави. Зменшення ставок оподаткування ... одночасно з розширенням бази оподаткування сприятиме зниженню податкового тиску на економіку та акумуляції фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави";

- ¾ процес інвестування і капіталотворення, що посприяє насиченню економіки фінансовими ресурсами, підвищить обсяги й темпи виробництва валового внутрішнього продукту й національного доходу в країні як об'єкта податкового розподілу: податкова реформа ставить за мету "створення ефективної, справедливої та прозорої податкової системи, зниження податкового тиску на економіку та забезпечення формування сприятливого інвестиційного клімату як основи для сталого економічного зростання";

- ¾ підвищення рівня доходів та посилення споживчого попиту у населення, що забезпечить більші обсяги споживання суспільних благ, чим прискорить процес кругообігу капіталу в економіці як фактор інтенсифікації створення валового внутрішнього продукту й національного доходу: позитивний результат податкової реформи залежить не лише від зміни самої податкової системи, але й від "безпосереднього зв'язку між обсягом сплачених податків та обсягом і якістю суспільних благ, отриманих платниками".

Таким чином, податкова система держави має бути всебічно адекватною численним соціально-економічним вимогам суспільства у всіх відношеннях. Слід відмітити, що світові моделі сучасних податкових систем є схожими - але тільки в загальному вигляді, оскільки за своєю внутрішньою побудовою та функціональним характером вони істотно відрізняються. Не є виключенням й Україна: сьогодні має місце податкова система, яка за своєю структурою подібна до податкових систем розвинутих держав. Однак, побудова аналогу вітчизняної податкової системи на зразок зарубіжних податкових систем може мати протилежну суспільну ефективність. В Україні податкова система, на відміну від економічно розвинутих соціально-ринкових країн, й досі не постала інструментом підвищення фіскальної конкурентоспроможності держави, що не сприяє посиленню підприємницької активності суб'єктів господарювання та поліпшенню соціального добробуту населення. Зорієнтованій переважно на інтереси держави, податковій системі очевидно властивий фіскальний характер, що водночас не відображає ефекту перерозподілу суспільних доходів. Тобто, з допомогою наявного податкового механізму держава нездатна здійснювати управління суспільним розвитком, неспроможна через регулювання податками впливати на фінансово-економічну ефективність у відтворювальному процесі й на соціальну стабільність у населення. Натомість, податкова система держави повинна нарешті забезпечити виконання таких завдань, як встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, та забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб й фінансування суспільних потреб.

Будь-яка держава створює свою податкову систему на основі власних національних особливостей і традицій, соціально-економічного становища та рівня розвитку ринкових відносин, але також й обов'язково із врахуванням досвіду інших країн. При цьому, кожна держава визнає свою власну податкову систему недосконалою, далекою від оптимального варіанта, і завжди зважає на податкову практику інших країн, здійснюючи запозичення хоча б окремих елементів у сфері оподаткування, безперервно модифікуючи й удосконалюючи власну податкову систему. У реформуванні національної податкової системи в Україні не повною мірою враховується досвід податкових реформ розвинутих країн та країн нової ринкової економіки (постсоціалістичних країн), де акцент робиться на еволюційне удосконалення податкової системи, запровадження компромісного податкового навантаження між державою та суспільством, розробку ефективного механізму розподілу й системи розподільних відносин. Це - контраргумент щодо вироблення оптимальної моделі податкової системи, що є притаманним для сучасної податкової практики в Україні у науково-теоретичному ідеалі[2], а також щодо згубності примітивного дублювання зарубіжного податкового досвіду, невідповідного вітчизняним умовам[3].

Податкова система України, враховуючи вищевикладені положення, факти й аргументи, у перспективі повинна бути:

- ¾ гармонізованою та збалансованою між державою і суспільством: (1) не дискримінативною в розрізі окремих платників податків чи їх окремих груп та категорій, а також урівноваженою за територіальним поділом країни; (2) характеризуватися максимально оптимальним рівнем податкового тягаря - не згубного для суспільства в конкретний період цивілізаційного розвитку за відповідних соціально-економічних умов;

- ¾ справедливою при перерозподілі суспільних доходів, адекватною в обсягах сплачених платниками податків та компенсованих державою за їх рахунок суспільних благ підприємницьким суб'єктам та громадянам із врахуванням критерію відповідності податкового навантаження доходам, рівню життя та обсягам споживання суспільних благ;

- ¾ фіскально й економічно ефективною (самодостатньою), що забезпечується: (1) оптимальним складом податкової системи; (2) структурним співвідношенням груп податків, (3) комплексним узгодженням елементів механізму фіскального адміністрування податків - податкових ставок та пільг, строків сплати податків; (4) нейтральністю податкового впливу на фінансові рішення суб'єктів розподільних відносин на мікрорівні;

- ¾ стимулюючою у контексті впливу на процес суспільного відтворення - сприяти зростанню національної економіки й піднесенню соціального благоустрою населення: (1) стимулювати розвиток приватного бізнес-сектора економіки; (2) оптимізувати пропорції капіталізації фінансових ресурсів та споживання суспільних благ; (3) стабілізувати благоустрій в суспільстві й не створювати додаткових перешкод підвищенню добробуту громадян як свідчення фіскальної ефективності держави.

 

---

 

 

[1] Постанова Кабінету Міністрів України "Прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010 роки" №1359 від 25.09.2006р.

[2] Вишневський В. Податкова політика та економічна теорія / В. Вишневський // Економіка України. - 2007. - №9. - С. 4-20.

[3] Борейко В. Шляхи підвищення ефективності податкового та соціального законодавства / В. Борейко // Економіка України. - 2007. - №9. - С. 30-37.