Відбулася традиційна, неофіційна в умовах воєнного стану, зустріч випускників університету минулих років.

Багато колишніх студентів нині прийшли до рідної Alma mater, щоб знову відчути студентський захват зустрічі з викладачами, друзями й одногрупниками. Зі сльозами на очах, щасливі, незважаючи на реалії, обіймалися на Університетській площі колишні юнаки та юнки, а нині – поважні та натхненні фахівці своєї справи. Адже ні карантин, ні війна, ні час не можуть забрати спогади, що нагадують про найкращий період у житті – студентське життя.

Іван Петрович БАБІЙ та Олексій Іванович ТКАЧУК закінчили агрономічний факультет (тоді Інституту) в 1959 році. Пам’ятають, як Іван Макарович ЄРІН, викладач хімії, стимулював молодь до навчання. Тепер щороку намагаються приходити на зустріч, адже колись молодому Олексію, який мешкав в районі Осташівки, доводилося двічі на день йти через «Софіївку» на навчання. Іван Петрович згадує, як, стираючи пальці, матері студентів заробляти «на буряках» копійчину чи цукор, аби діти мали можливість навчатися в інституті. Саме навчання допомогло Івану Петровичу та Олексію Івановичу гідно прожити життя та стати гарними фахівцями аграрної сфери.

Володимир Васильович МАГДИЧАНСЬКИЙ закінчив Уманський сільськогосподарський інститут у 1989 році (тоді таку назву мав нинішній Уманський НУС). Спеціаліст і випускник агрономічного факультету все життя працював за фахом в с. Покотилово Новоархангельського району: спочатку 10 років у колгоспі, потім агрономом по захисту рослин, ще пізніше агрономом-насінєводом. І нині з дружиною, яка також є випускницею університету, організували власне фермерське господарство, у якому вирощують сонях, сою, кукурудзу і озиму пшеницю. «В студентські роки жили ми у першому гуртожитку і щотижня кожен привозив по курці, щоб було з чого суп варити», - розповідає Володимир, - «Хлопці, зваривши суп, - з’їдали гомілки, а я на борьбу ходив, брав участь у художній самодіяльності та співав у хорі, тому до гуртожитку приходив пізніше за всіх мешканців кімнати». Юнак дивував сусідів по кімнаті, демонструючи своє задоволення від залишеної для нього страви без «ласих шматочків». Володимир і справді радів, що юнаки лишали йому великий шмат грудинки з білого м’яса. Ще безліч смішних студентських історій згадають сьогодні Володимир Васильович із одногрупниками. Адже нині саме час для повернення в минулі щасливі студентські роки, а спілкуючись з улюбленим викладачем - Григорієм Миколайовичем ГОСПОДАРЕНКОМ, який на той час мав 30 років та був доцентом, Володимир Васильович почувається юним, як колись. Згадує і кращих викладачів: Анну ПЕРЕБИТЮК, професора, завідувача кафедри землеробства Володимира Петровича ГОРДІЄНКА, Олександра Івановича ЗІНЧЕНКА, Василя Григоровича НОВАКА. Володимир МАГДИЧАНСЬКИЙ вдячний навчальному закладу за якісне навчання, за привиту любов до праці, за гостинність і привітність колективу.

Галина ПАВЛЮК закінчила у 1980 році технологічний факультет нашого закладу освіти. Згадує, як студентами, відбуваючи сільськогосподарські роботи, кожна з одногрупниць мала куфайку з прорізаним карманом, аби в підкладці до гуртожитку принести із саду трохи яблук. Такі спогади викликають у дівчат на обличчях щасливі посмішки, адже справжня дружба, що зародилася у студентські роки, живе і по сьогодні, а українська жінка - поділиться останнім і нагодує нужденного.

Діна КАПУСТЯНСЬКА та Ірина МЕЛЬНИК закінчили факультет плодоовочівництва у 2004 році. Зустрілися, аби у воєнній Україні мати зайвий привід для  радощів, зцілитися ментально, поринувши у безтурботні студентські роки. Дівчата виглядають і почуваються молодими. Кажуть, що якби можна було повернути час назад, вони б із задоволенням знову пройшли шлях в Уманському НУС. Діна та Ірина відмітили свою наставницю із викладацької когорти університету - Жанну Петрівну ШЕВЧЕНКО, також висловили щиру вдячність  всім викладачам кафедри плодівництва і виноградарства, адже нині, виростивши власний садок з яблунь, черешень, горіхів персиків і абрикос, мають гарні врожаї. Отриманні знання – справжня цінність, яка лишить майбутнім поколінням гарну спадщину.

Микола Григорович КУЗЬМІЧЕНКО у 1974 році закінчив факультет плодоовочівництва. Крізь плин років згадує професорів ШКВАРУКА та РУБАНА. «Вже 50 років минуло, як ми закінчили навчання, але всі працюємо за отриманою в Уманському НУС спеціальністю, серед нас є колгоспні стипендіати, які досі працюють на одному місці, а такі наші одногрупники як Микола ГОРДІЙ, впевненно і наполегливо тримають в руках українські ниви, забезпечуючи продовольчу безпеку Уманського району і країни, ми на них рівняємося». Університет виховує і навчає талановитих особистостей, закохуючи у аграрне мистецтво, таким чином інвестуючи у економіку країни.

Валентин ОСІПЧУК у 1974 році закінчив факультет агрономії, згадує професорів і ректора. Одногрупник Валентина, Іван Ілліч ЧАПЛЮК, з гумором згадує кафедру геодезії, де «працювали над витяжками з рослин, там завжди був спиртик», - сміється, згадуючи, що студенти завжди знаходили розваги , які наповнювали навчальні роки. Іванн Ілліч має 52 роки трудового стажу, розповідає: «...працював агрономом, директором колгоспу, директором цукрового заводу – життя склалося»… Щасливі сивочолі юнаки знову, як і колись, гомонять та регочуть у затишному студентському дворі рідного навчального закладу.

Надія ЧУБЕНКО вступила до інституту у 1974 році, закінчувала навчання на агрономічному факультеті заочного відділення у 1950 році. «Я вважаю себе студенткою», - сміється пані Надія, - «дякую, що мене доля сюди послала, і що я тут зустріла свою долю. Ми навчалися з прекрасними дівчатами, і хлопці в нас – богатирі. Часто згадую Миколу Васильовича НОВАКА. Донька теж навчалася тут, онучка ходить на гурток хореографії в Уманський НУС, я живу у Дмитрушках і часто буваю в Уманському НУС». Одногрупниця Надії, Тамара, висловила вдячність колективу закладу освіти за бажання щороку приїздити до рідного навчального закладу.

День зустрічі випускників розквітнув від радісних сонячних усмішок, приємних спогадів, теплих обіймів дорогих назавжди людей. Відео та світлини залишаться в історії Уманського НУС. Адже працівники бібліотеки бережно реєстрували охочих присутніх у каталоги «Випускників минулих років». 29 червня 2024 року, за підсумками статистів-реєстраторів, незважаючи на відсутність офіційної організації, до університету прийшло понад 250 випускників минулих років. Дякуємо кожному, шановні колишні студенти, за продовження славних традицій університету. Прийміть вдячність від усього колективу за те, що ви своєю працею гідно несете ім’я випускника Уманського національного університету садівництва, а любов до рідної Аlma mater об’єднує нас. Із плином часу ще важливіше не втрачати зв’язок!

Шановні випускники, ви завжди бажані гості в рідному навчальному закладі! До нових зустрічей, миру всім нам і здорового довголіття!

Фотогалерея