Безцінний скарб рідної мови
Колектив Уманського національного університету садівництва черпає натхнення та наукові здобутки, творить нові досягнення та фіксує інтелектуальні перемоги завдяки писемності та мові. Саме тому День української писемності та мови університетська спільнота щороку спрямовує на розвиток свідомого прагнення до вивчення рідного слова.
Досконалості у даному аспекті набути легко, адже все починається з виховання в собі поваги до українського слова. Відтак і грамотне спілкування вважається не просто нормою, а безапеляційною необхідністю розмовляти українською на теренах рідного закладу освіти, адже державна мова – гордість і велич народу.
Традиційною для університетської спільноти стала участь університян у Радіодиктанті національної єдності, до якого з радістю долучаються і здобувачі освіти, і науково-педагогічні працівники, і співробітники. А цьогоріч університетська громада розширила межі святкування та, за ініціативи кафедри української та іноземних мов, долучилася до флешмобу «Калиновий дивосвіт моєї мови – перемоги й миру основа», який провели викладач кафедри української та іноземних мов Лариса СУЛІМА та доцент кафедри Людмила МОВЧАН.
Українська нація має власну витончену, мелодійну, багатогранну, розмаїту, насичену народними піснями та бувальщинами, переказами, приказками, казками та літературними творами мовну спадщину. Мова є оберегом нації та народної ідентичності, скарбом і цінністю, не просто засобом висловлення думок, а кров’ю країни, що несе життєдайний кисень від серця до серця кожного українця.
Збереженню мови та розвитку нації на писемних теренах української спільноти завдячують усі наукові здобутки країни. Мові та писемності під силу нагромаджувати та зберігати інтелектуальні надбання, завдяки яким розвивається суспільство на базі життєвого досвіду попередників.
Шановна університетська спільното! Тяжкі часи, що випали на долю українського народу, лише розширили коло шанувальників української писемності та мови. Ми є нащадками постколоніального суспільства, яке стійко виборює право розмовляти, писати, жити. Народ, який втрачає найцінніше на шляху до свободи, має подвоїти здобутки кожного воїна, який загинув за кожного з нас.
Святою справою осередку освіти є інтелектуальна зброя, яка не загострена без мови. Тож уникнемо інтелектуального каліцтва – вивчаймо рідну мову, розмовляймо нею, бо твердінь українського слова відлякує всяке зло та зміцнює душу народу. У нації, яка шанує та береже свою історію, велике майбутнє. На сьогодні ми зберегли та примножили досягнення поколінь, адже маємо власну мову, писемність та культуру. Але нині пріоритет української мови в українській державі залежить від нас. Шануймося, українці, бо ми того варті!
