Червень, обпалений війною
Була війна, хоч ми її не знали,
Та нас хвилюють її рани…
Сьогодні в нашій країні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.
Війна – це жахлива трагедія в житті кожного народу. За всю історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше життів, ніж війна.
Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.
22 червня 1941 року на кордонах України почалися запеклі бої. Боротьба почалася не тільки на фронті, але й в тилу. Це були жахливі часи для всіх жителів країни. Скільки пролито крові, скільки сліз матерів, скільки переживань та скільки загиблих забрала з собою Велика Вітчизняна війна! Але все-таки ми перемогли.
У страшній війні країна втратила кожного шостого жителя – 27 мільйонів життів. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.
1418 днів та ночей продовжувалась битва з ворогом.
Шлях до перемоги був довгим і важким, Битва за Москву, Сталінград, на берегах Дніпра, оборона Одеси і Севастополя. У цих жорстоких і кровопролитних боях наші солдати проявляли приклади мужності й героїзму.
Не кожному судилося вижити. Мільйони людей загинули в боях, в таборах смерті, під час варварських обстрілів і бомбардувань міст і сіл. Мільйони сплять вічним сном біля стін міста на Неві і Москви, на березі Волги, у степах України, на берегах Дніпра, Інгулу, Синюхи, Ятрані, у незлічених братських могилах одинадцяти країн Європи.
Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу.
Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Щоб увиразнити нашу пам’ять про Велику Вітчизняну, щоб не розгубити її в скороминучих і розтривожених буднях сьогодення.
Величний подвиг в ім’я людства – поза часом. Пам’ять – незгасна.
Всім, хто поліг у боях, вічна пам’ять!
Ми думаємо про вас,
Хто не вернувся з битви.
Ми пам’ятаємо вас і через гони літ.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід…
Низький уклін визволителям, які принесли нам таку довгоочікувану весну 45-го, весну Свободи, Життя і Щастя!
Ірина Козлова, бібліотекар II категорії Наукової бібліотеки