Цікавий документ зберігається у музейній кімнаті наукової бібліотеки
Калиновський Я.М. народився в м. Катеринославі в дворянській родині. Навчався на медичному факультеті Харківського університету. Отримавши диплом, був призначений лікарем 22 флотського екіпажу Балтійського флоту. До 1838 року працював лікарем, але зрозумівши хибніть вибору професії іде у відставку.
Сільське господарство завжди цікавило юного Калиновського і він за власною ініціативою проходить теоретичний та практичний курс у Берліні, Мюнхені , Відні.
У 1841 р. стає почесним членом Баденського сільськогосподарського товариства, а в 1842 р. Імператорське московське товариство сільського господарства відрядило Калиновського Я.М. до Гагенгеймського вищого землеробського інститут, де він у продовж 3 років вивчав сільське господарство та лісівництво, слухаючі лекції кращих німецьких вчених. Він стає членом наукових сільськогосподарських товариств Берліна і Галле. В цей час Калиновський плідно співпрацює з вітчизняними і зарубіжними сільськогосподарськими науковими журналами. Зарубіжне відрядження закінчувалось і повертаючись до батьківщини Яків Миколайович отримав ступінь доктора філософії в університеті м. Галле.
У 1846 призначений виконуючим обов’язки професора Демидівського ліцею. В 1847 р. захищає магістерську дисертацію «О наружных признаках рогатого скота относительно его способности к работе, молочности, откармливания на мясо и приплода»
У 1853-1871 рр. Калиновський Я.М. – професор кафедри сільського господарства і лісівництва Московського університету. З 1867-1870 рр. був також секретарем фізико-математичного факультету університету.
У 1864 році Російським Імператорським товариством акліматизації тварин та рослин був заснований Московський зоопарк - «живой музей на открытом воздухе» першим інспектором (директором) якого став професор Я.М.Калиновський.
1879-1881рр. Калиновський директор Маріїнського училища землеробства.
Уманський період стане останнім у науковій діяльності Якова Миколайовича.
Калиновський Я.М. пішов із життя 10 жовтня 1903 році у Москві.
На одному з телеканалів у 2010р. пройшов сюжет, де була розповідь про знахідку в одному з експонатів Державного Дарвіновського музею в м. Москві. На сайті музею я знайшла статтю, яка мене зацікавила: «Тайна длиною в век». «В октябре 2010 года в Дарвиновском музее завершилась полная реконструкция самой большой витрины "Тропический лес". Во время реставрации в подставке чучела гориллы был обнаружен бесформенный бумажный ком, отличавшийся от остального набивочного материала качеством бумаги. Так были найдены отрывки из черновиков рукописи о птицах Кавказа и часть переписки известного орнитолога конца 19 – начала 20 веков Федора Карловича Лоренца (1842 – 1909).
Найденные документы относятся к 1881-1895 годам. В начале прошлого века их сочли не представляющими особой ценности и использовали как наполнитель подставки вместе с упаковочной стружкой и бумагой. Сегодня эти документы более вековой давности служат бесценным источником сведения о повседневной деятельности Федора Карловича Лоренца, о его научной и творческой работе. Среди них – трогательное письмо прославившемуся таксидермисту Ф.К. Лоренцу от директора Уманского училища земледелия и садоводства с просьбой проконсультировать по составлению «небольшой учебной коллекции чучел млекопитающих и птиц, по преимуществу имеющих отношение к сельскому хозяйству». В конце письма скромная приписка - училище весьма ограничено в средствах, но, несмотря на это, рассчитывает на долгосрочное «многолетнее» сотрудничество (20 января 1883 г.).
Всего было найдено 13 документов, которые хоть и сильно пожелтели от времени и изрядно помяты, но вполне читаются, и у них еще впереди большой потенциал с точки зрения хранения и использования.»
Після кількаденної електронної переписки мною була отримана копія листа від 20 січня 1883 року.
У кабінеті захисту рослин можливо і досі зберігаються опудала виготовлені на прохання Якова Миколайовича Калиновського.
Наталя Михайлова, провідний бібліотекар Наукової бібліотеки
Фотогалерея
