Дарунок бібліотеці

     «Вельмишановні друзі, дорогі уманчани! Надсилаю Вам свою нову поетичну збірку «Музика сивої роси», на знак моєї глибокої поваги і вдячності до закладу, до Вашої книжкової скарбниці, що в свій час, на жаль далекий, давала мені можливість збагачуватись неоціненним скарбом – знаннями. Так сталось, що в силу обставин, що складались я  так і не став агрономом – господарем землі, зате любов до знань, до літератури зміцнювалась якраз у Вашому закладі. Щира подяка за це!».     

     Такими чудовими словами починається лист, що надійшов до Наукової бібліотеки нашого університету від відомого поета-лірика  - Миколи Івановича Купрія. Народився Микола Іванович  12 грудня 1935 року в селі Тягуні Іллінецького району на Поділлі, вірші став писати ще в шкільні літа. Закінчив Уманський сільгоспінститут та Академію суспільних наук в Москві. Працював колгоспним агрономом, був на громадській роботі у Вінниці, понад 30 років працював викладачем вищих навчальних закладів, віддаючи серце студентам. Став професором. Та, як каже автор: «Поезія - Дар Божий, і шлях до неї – велика тайна». Закохавшись в Умань  ще в студентські роки, проніс у сердеці це почуття, яке вилилось у чудові вірші про наше місто:

Я приїжджаю до моєї Умані,

Йду по алеях парку. Тишина…

Зі мною верби сиві і задумані,

Та юності зі мною вже нема.

Зів’яли муки: «бути чи не бути?»

Неспокою щемкого, як колись,

Старезний парк мелодію забуту

Вишіптує:

- Приснись мені приснись!...

                                                   Липень, 1999. Київ

     Микола Іванович пише у листі: «Звичайно, про Умань, «Софіївку» писалось багато, однак всяк цей зв’язок з «кращим містом землі» відчуває по–своєму, приторкнеться до тих красот індивідуально».

          Софійський парк в молочному тумані,

          Схилили верби віти до води,

          На грудях неба, ніби у циганки,

          Висів грайливо місяць молодий.

          Дрімали клени в місячному мливі,

          Згасали зорі в стишеній ріці,

          А ми бродили, юні і щасливі,

          З любов’ю в серці і рука в руці….

                                                               Травень, 1969. Вінниця.

                         Софіївка

            Воскреслі міфи древніх сказів

           Софійський парк оберіга,

           Тут працелюбних рук снага,

           Створила красоти оазу….

            Підземним руслом Стікс тече,

           І по гранітних брил громади

           Спадає буйством водопаду

           На ставу нижнього плече….

                                                                        1985

Лірика Миколи Івановича органічна, романтична та патріотична:

                            Молитва за Україну

           Боже Великий, Єдиний,

           Край наш в тенетах біди!

           Силу вдихни в Україні –

           Вийти з болота нужди…

           В щирім і дружнім братанні

           Наших людей загартуй!

           Господи! Дай нам єднання,

           Від братовбивства врятуй….

            Ці та багато інших чудових віршів Ви зможете прочитати у поетичних збірках автора: «Батьківський сад» та «Музика сивої роси», які Микола Іванович люб’язно подарував нашій бібліотеці.

                                                                                                      Ковальчук Ольга,

                                                     бібліотекар I категорії відділу комплектування фонду

Фотогалерея