Делегація Уманського НУС відвідала мітинг-реквієм
Великий голод – вічний гріх
З лихої прихоті й сваволі…
У ці дні по всій Україні проводяться заходи вшанування жертв голодомору. Вшанувати пам’ять жертв голодомору до меморіального комплексу, розташованого біля міщанського кладовища, прийшли учні шкіл та студенти навчальних закладів міста, представники виконавчої влади та громадськості.
Делегація Уманського НУС у складі помічника ректора Жанни Лозінської, проректора з науково-педагогічної роботи із структурними підрозділами Володимира Заморського, помічника ректора з виховної роботи Ірини Гончаренко, представників Центру культури і виховання та Наукової бібліотеки на чолі з директором Світланою Нижник, студентів університету також взяла участь у проведенні мітингу-реквієму.
Меморіальні плити, запалена лампадка, національний прапор із чорними стрічками, гвоздики, мов краплі невинної крові, похмурі обличчя – все нагадує про трагічність заходу. Звучать слова, відбиваючи, мов молот, цифри, від яких холоне кров у жилах: «22 рік, 32 рік, 33 рік, 46 рік – голодомор!».
Відкрила мітинг-реквієм секретар виконкому Уманської міської влади Валентина Новак, яка зазначила: «Ми зібралися для того, щоб у глибокій скорботі низько схилити голову і вшанувати пам’ять жертв голодомору».
Секретар виконкому запросила до слова міського голову Юрія Бодрова, який у своєму виступі повідомив, що у ці дні 47 країн світу проводять різні заходи із відзначення історичних подій, що не оминули і наше місто. Юрій Іванович закликав присутніх ніколи не забувати про трагічні сторінки історії та об’єднатися, щоб жахіття ніколи не повторилися. «Найголовніше, – відзначив міський голова, – наша пам’ять. Я вдячний за участь жителів міста у таких заходах».
Продовжила мітинг-реквієм начальник архівного відділу міської ради Неля Ходаківська, повідомивши учасникам зібрання історичні довідки та факти про явище геноциду. Неля В’ячеславівна звернулася із закликом до присутніх, що наша совість, наша пам’ять закликає нас дзвонити у всі дзвони, щоб знали наші діти, через які страшні муки пройшов український народ.
Учень 10 класу школи № 3 Михайло Міщук сокровенно і глибоко прочитав вірш, присвячений болючій темі голодомору.
Учасники заходу вшанували пам’ять жертв голодомору запаленням свічок, покладанням квітів, колосків жита та хвилиною мовчання. Стукіт метроному, як удар серця, відбивав кожну хвилину непрожитого життя, загубленого у страшних нелюдських муках, а настоятель Свято-Троїцької православної церкви протоієрей отець Олександр відправив панахиду.
Секретар виконкому Уманської міської влади Валентина Новак оголосила мітинг закритим, ще раз акцентуючи увагу всіх присутніх на тому, що пам’ять про жертви голодомору жива, і житиме вона вічно, поки існує український народ.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто поглумився над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.
23 листопада у День всенародної скорботи запаліть свічку пам’яті, долучіться до акції вшанування жертв голодомору. Хай запалена вами свічка стане вогником надії та впевненості, що наша нація – нескорена та непереможна.
Прес-центр університету
Фотогалерея
