День слов’янської писемності і культури
Вчені-культурологи, у ставленні до писемності, часто поділяють народи на дві категорії: письмові та безписемні. Слов’яни, як окрема каста культурно високорозвинених народів, є найдавнішою у світі, а зародження слов’янської писемності датують кінцем І тисячоліття до нашої ери. На доказ цьому існує низка фактів і пам’яток , що збереглися у вигляді обривків текстів, листів, кам’яних плит, амфор, монет. Саму ж важливість писемності для народу годі й описувати, оскільки життєдіяльність людини та існування народу значною мірою є повноцінною лише тоді, коли є можливість передати мову усну у писемності, за допомогою цілої системи знаків.
Цілком справедливо, що 24 травня українці відзначають День слов’янської писемності і культури, адже це допомагає долучити молодь до історичної спадщини, пролити світло на культурні аспекти старослов’янського народу, згадавши тих, кому ми завдячуємо вмінню вилити на папір, одягнути у матеріальні обриси нашу мову солов’їну.
В Україні свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року та приурочено до дати пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Адже саме ці просвітителі відіграли визначну роль у розвитку та становленні слов’янського письменства та культури.
Згідно відомих історичних даних, освіту брати здобули при імператорському дворі Константинополя. Згодом Кирило працював патріаршим бібліотекарем, викладаючи філософію, та, з часом, був запрошений на дипломатичну службу. Мефодій захопився, як батько, військовою кар’єрою, та, не вдовольнивши свої амбіції, стає ченцем, а згодом ігуменом одного з монастирів у Малій Азії. Пройшовши нарізно шляхи досвіду та навчання, брати об’єдналися у просвітницькій діяльності, проповідуючи православ’я та виступаючи проти німецько-католицького духовенства: перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, відкривали церковні школи та навчали дітей. Упорядкувавши слов’янський алфавіт, Кирило та Мефодій переклали на церковно-слов’янську мову Євангеліє.
На початку ХІ століття на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою першої над другою було відносно простіше зображення літер. Автором глаголиці вважають Кирила, її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, ставши базовою основою багатьох слов’янських народів.
Тож сьогодні ми відзначаємо свято, що стало визначальним для усіх слов’янських народів – започаткування мови живої і життєдайної, яка, мов стрімка ріка, несе нашу культуру, наші помисли і думки, у широкий світ, повідомляючи про нас, як про цілісний народ великого слов’янського братерства.
Шануймо нашу мову, пишаймося нашою спадщиною, плекаймо наше яскраве й колоритне мовне сьогодення заради розвитку та процвітання у майбутті.
Прес-центр Уманського НУС
