09.11.2021 5170

День української писемності та мови – свято національної самобутності

Українська мова сотні років об’єднує українців, сформувавши свідомість народу, його культурну та духовну самобутність, світоглядні та моральні цінності. Все, що робить нас українцями, – відображено в нашій мові.

Колектив Уманського національного університету садівництва ось уже 21 рік поспіль у День української писемності та мови долучається до всеукраїнського диктанту єдності. Атмосфера єднання українців по всьому світу надихає і викладачів, і студентів, зближуючи їх і надаючи звичайним писаним рядкам сакрального змісту. Адже голос диктора, крізь відстань і час, лине в усі куточки планети, збираючи всіх, кому близьке українське слово.

День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності

День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності
День української писемності та мови – свято національної самобутності

Прослідковуючи історичні віхи формування української мови, згідно тверджень науковців, робимо висновки, що формування фонетичних форм і лексичних особливостей української мови розтягнулося на тривалий час. Деякі з них з’явилися ще в мовленні давніх східнослов’янських племен, які жили на території сучасної України у спільнослов’янський (праслов’янський) період; інші сформувалися вже після розпаду праслов’янської етномовної спільності (протягом VІ–ІХ ст.), ще інші – в епоху Київської Русі, і значна їх частина – у період нового етапу самостійної історії східнослов’янських мов, тобто після ХІ–ХІІ ст.

Входження праукраїнської етномовної території до слов’янської прабатьківщини стало причиною того, що українська мова увібрала в себе значну частину праслов’янської мовної спадщини. У ході суспільно-економічного та культурно-політичного розвитку різних українських земель тривало подальше зближення окремих регіонів країни і консолідація їхнього населення. Це призвело до утворенням української народності, а потім і нації. Наша мова стала несхожою до мов братніх народів і, незважаючи на утиски та заборони, повсякчас продовжувала розвиватись. Тож коли друком вийшла «Енеїда» І. Котляревського, це стало початком нової української літературної мови. Творчість його послідовників, серед яких П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко, – сприяли підтриманню та збагаченню норм у новій літературній мові. Визначною подією ХІХ ст. є поява «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, який ввів нові мовні засоби, зробивши їх нормою для української літературної мови. Відбувається розширення сфер використання української літературної мови на Східній і Західній Україні, не тільки в творах письменників, а й навіть в освітніх закладах.

За радянських часів українська змінюється та збагачується через істотні зміни в житті народу, серед якого значно поширюється, зокрема, утворюючи нові лексичні одиниці та граматичні норми, незважаючи на утиски з боку влади цього періоду на території України. З 28 червня 1996 року українська мова нарешті набуває статусу державної мови України.

Упродовж останніх років у протистоянні загарбницькій агресії наш народ відвойовує своє майбутнє у вільній демократичній країні. Щоб перемогти ми маємо зміцнювати засади своєї державності, однією з яких є українська мова. Саме тому перед нами стоїть важливе завдання: зміцнення державного статусу української мови, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя та на всій території України, а також посилення консолідуючої ролі в українському суспільстві як засобу зміцнення державної єдності.

Тож вітаємо з визначним днем для кожного українця – Днем української писемності та мови. Працюймо на благо збереження та примноження надбання, яке принесли та розвивали славні наші попередники, чемно і водночас міцно оберігаючи та примножуючи наш найдорожчий скарб. Адже нам неймовірно пощастило, що плеяда уславлених митців – від Івана Котляревського, котрого Тарас Шевченко назвав батьком сучасної української літературної мови, до Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського, Павла Тичини, Дмитра Павличка, Івана Драча, Ліни Костенко, Бориса Олійника до сузір’я сучасних письменників, поетів, драматургів – дбають про розвиток і збагачення нашої писемності, мови та культури. Тож будьмо і ми Прометеями для себе особисто та своїх родин, несучи світло мовної краси для всього величезного українського роду. Зі святом!

Пресцентр Уманського НУС