День вшанування українського пророка
І на оновленій землі,
Врага не буде, супостата.
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…
Тарас Шевченко
В історії кожного народу, що входить до великої родини – людства ясніють постаті й існують дати, без яких національна самоідентифікація не є можливою. Для українців такою постаттю є наш національний пророк – геній поезії й малярства – Тарас Шевченко, 201-ту річницю з дня народження якого ми відзначили в цьому році, а датою – поруч із березневими Шевченковими днями – є 22 травня 1861 року. Саме тоді, згідно із волею поета, тіло його знайшло вічний спокій у рідній українській землі, на Чернечій горі, над бурхливими хвилями оспіваного ним Дніпра. Саме 22 травня впродовж багатьох років було своєрідним моментом істини для українського громадянського суспільства з одного боку й тимчасових володарів з боку іншого.
Річ у тім, що суспільство, провідні духовні й громадські діячі, інтелігенція й селяни, робітництво – прагнули в цей день віддати шану поетові, вклонитися його поверненню в Україну, а чужа влада усіляко перешкоджала цьому, вбачаючи у відзначенні цієї дати прояви «українського буржуазного націоналізму». Так було за часів Російської імперії та її спадкоємця – СРСР. Існують щоденникові свідчення Олеся Гончара, спогади провідних шістдесятників – Євгена Сверстюка, Михайлини Коцюбинської, Надії Світличної про важку й жертовну боротьбу за право українців вшановувати дату перепоховання Тараса Шевченка в Україні. Дата 22 травня, втім, так само як і образ Поета, стала, відтак, своєрідним символом нескореності українства, символом боротьби за національну духовну суверенність, незалежність, за право бути собою, шанувати джерела культурних традицій, які вказують, за Шевченковим словом «хто ми, чиїх батьків діти», а отже – визначають нашу національну ідентичність.
Зі здобуттям Незалежності дата перепоховання Т.Г.Шевченка в Україні відзначається на державному рівні. Проводяться різноманітні культурні, освітні, громадсько-політичні заходи, наукові конференції, на яких вивчається й актуалізується розмаїття ідейного світу Тараса Шевченка, влаштовуються концерти, де лунає вічно живе поетичне й пісенне Шевченкове слово. Не залишаються осторонь і студенти – активні продовжувачі Шевченкових традицій боротьби за свободу й національну й загальнолюдську гідність. Дата 22 травня – це ще один знаковий привід замислитись над перспективами розвитку української держави, окреслити – згідно з пророчими візіями Кобзаря – найкращі шляхи нашого руху до утвердження християнських гуманістичних загальноєвропейських цінностей в Україні й світі.
Павло Ямчук, професор кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін
Фотогалерея
