Доки писатимуть писанки – існуватиме любов

Спільнота Уманського національного університету садівництва справедливо одностайно вважає: вікові народні традиції живуть лише тоді, коли кожне нове покоління їх пізнає та практикує. А ще саме через традиції ми тримаємо зв'язок з ідентичністю поколінь попередників.

Однією з таких яскравих і творчих традицій є створення писанок напередодні Великодня. Писанкарство – надзвичайно давній вид мистецтва: воно було поширене ще в часи Київської Русі, а найдавніша писанка, яка дійшла до сьогодні, датується ще ІХ століттям. Тож кожен, хто бере до рук писачок і починає творити писанку, невидимою ниткою поєднується з духом предків.

Побутує думка, навіть повір’я, що в писанці кожен виписує свою долю. Адже кожен її символ пройшов випробування часом, вогнем і мечем. Відтак сформувалися автентичні регіональні особливості, а перевага певних кольорів і візерунків визначають побажання та сподівання авторів.

«У світі доти існуватиме любов, доки писатимуть писанки» – кажуть у народі. А зважаючи на те, що яйце є символом початку життя на землі, то писанка – символ вічної любові до життя та життя в любові і злагоді. І спільнота Уманського національного університету садівництва повністю підтримує даний намір, долучаючи молодь до таїнства писанкарства та занурюючи студентів до чарівного світу народних традицій.

Пресцентр Уманського НУС