23.11.2013 5141

Доктору сільськогосподарських наук, заслуженому професору Уманського НУС 90 років

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому.

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

Микола Луків

Іван Маркіянович Карасюк доктор с.г. наук, заслужений професор, академік МААО, почесний ґрунтознавець Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків, заслужений працівник освіти України, довічний стипендіат президента України, голова ради ветеранів Уманського національного університету садівництва.

Іван Маркіянович Карасюк, уродженець благодатної Полтавської землі, змалку вихований на селянських традиціях, все своє життя присвятив підготовці молодого покоління аграріїв, вихованню у них невгасимого інтересу до знань, до науки.

Більша частина його життя пройшла у старовинній Умані. Тут розцвів талант здібного студента, вченого і педагога, реалізувалися організаторські здібності. Будучи гідним продовжувачем справи О.І. Душечкіна, П.А. Власюка, С.С. Рубіна, М.М. Шкварука, Іван Маркіянович Карасюк став відомим ученим у галузі агрономії, знаним наставником молоді. За короткий час, наздоганяючи втрачені воєнні роки, він пройшов шлях від студента до доктора наук, професора, декана факультету, першого проректора нашого навчального закладу. Поєднання незгасаючої енергії з мудрістю та життєвим досвідом, настирливістю у повсякденній праці дає можливість І.М. Карасюку майже півстоліття очолювати структурні підрозділи університету. На цих посадах у повній мірі розкрився його талант ученого, організатора, педагога-новатора.

За безпосередньої участі шанованого ювіляра у навчальному закладі було відкрито нові спеціальності і спеціалізації, розширено і оновлено навчальну та наукову базу, удосконалено форми навчального процесу. Його знання справи, мудрість учителя і вихователя, пошук нового, прогресивного, чітке бачення перспектив, вміння об’єктивно оцінити ситуацію, наполегливість у досягненні поставленої мети, організаторські здібності забезпечували авторитет серед викладачів, друзів, студентів, аспірантів, колег – керівників кафедр, факультетів, інших навчальних закладів.

Народився Іван Маркіянович Карасюк 23 листопада 1923 р. у бідній селянській родині с. Сари Гадяцького району на Полтавщині. В 1931–1941 рр. під час навчання в початковій школі с. Сари пережив голодомор 1932–1933 рр., потім була семирічка і перший випуск 10 класу в рідному селі.

Недільним ранком 22 червня 1941 р. що настав після випускного вечора, зустрів тривожне повідомлення про віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз і вже 8 серпня став курсантом Сумського артилерійського училища. З першого жовтня 1941 року до 1 травня 1945 року – учасник бойових дій Південно-Західного, Західного, Волховського, Ленінградського, Другого і Третього Прибалтійських, Першого Білоруського фронтів. Брав участь у боях за Москву, в обороні Ленінграда (прориві і повному знятті блокади), звільненні Новгорода, Пскова, Виборга, Тарту, Шауляя, Риги та інших міст Прибалтики, Польщі та її столиці Варшави, форсуванні великих рік Волхов, Велика, Вісла, Одер, штурмі (16 квітня – 1 травня 1945 р.) Берліна. Воював у складі мінометного батальйону 22 ОЛСБ, заряджаючим полкової батареї 60 стрілецького полку 65 Забайкальської стрілецької дивізії, командиром гармати, командиром вогневого взводу, старшим на вогневій шостої батареї 798 артилерійського полку 265 Червонопрапорної Виборзької стрілецької дивізії 36 гвардійської корпусної артилерійської бригади РГК у військових званнях від курсанта артучилища до гвардії підполковника.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни в 1945–1947рр. продовжував службу у військових з’єднаннях на території Німеччини. Демобілізувався у березні 1947 р. В 1947– 1952 рр. навчався в Уманському СГІ (слухач підготовчого відділення, студент), який закінчив з відзнакою у березні 1952 року. В 1952–1956 рр. працював на виробництві (дільничним агрономом Уманської МТС, завідувачем сільгоспвідділу і секретарем райкому в зоні Уманської МТС).

У 1956–1959 рр. – аспірант кафедри загального землеробства Уманського СГІ і одночасно в 1958–1962 рр. асистент, старший викладач кафедри організації сільськогосподарських підприємств інституту. В травні 1960 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Поліпшення зяблевого обробітку ґрунту під цукрові буряки в умовах Лісостепу України».

У 1962–1973 рр. – доцент кафедри агрохімії і ґрунтознавства, декан агрономічного факультету Уманського СГІ. В грудні 1970 р. захистив докторську дисертацію на тему «Поліпшення системи зяблевого обробітку ґрунту під просапні культури в зернобурякових сівозмінах південно-західного Лісостепу України».

В 1973–1989 рр. – проректор з навчально-виховної та наукової роботи Уманського СГІ, з 1973 р. – доктор сільськогосподарських наук і одночасно з 1979 р. завідувач кафедри агрохімії і ґрунтознавства, з 1982 р. – професор Уманського СГІ. З 1988 р. – голова Уманського відділення Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків; в 1998 році удостоєний диплома ”Почесний ґрунтознавець України”. В 1988 р. Указом Президії Верховної Ради України від 30 вересня присвоєно звання ”Заслужений працівник освіти Української РСР”. З 1998 р.– голова Ради ветеранів Уманського ДАУ, з 2000р. – довічний стипендіат Президента України. В 2003 році рішенням Ученої ради університету вперше присвоєно звання заслуженого професора Уманського ДАУ.

Як керівник наукової школи підготував два доктори і 11 кандидатів наук, автор понад 400 наукових праць, в тому числі: монографії, підручники, навчальні посібники, рекомендації і методичні вказівки, довідники, статті тощо.

Найважливіші серед них:

Рекомендації: ”До визначення якості кормів у господарствах” К.: ”Урожай”. – 1981 р. – 90 с., ”Індустріальна технологія вирощування цукрових буряків”. – Черкаси: 1983. – 68 с., ”Індустріальна технологія вирощування кукурудзи” Черкаси: 1983.– 105 с. ”Індустріальна технологія вирощування озимої пшениці”. – Черкаси: 1985. – 116 с.
Методичні вказівки: ”До проведення лабораторних занять з агрохімії”. Умань: 1984. – 196 с.,
Довідник: ”Зернові культури ” К.: ”Урожай”, 1981.– 320 с.
Монографії: ”Учгосп ”Родниківка” – база виробничої практики і наукових досліджень”. – Умань: 1982. – 174 с., ”Впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур на основі інтенсифікації сільського господарства”. – Черкаси: 1986. – 520 с., ”Інтенсивні технології вирощування зернових і технічних культур”. – К.: Вища школа, 1988. – 327 с., ”Уманський сільськогосподарський інститут (1844–1994) 150 років. – К.: Вища школа, 1994. – 208 с.,
Підручники: ”Агрохімія”. – К.: Вища школа, 1991.– 248 с., ”Технологія виробництва продукції сільського господарства”. – К.: Вища школа, 1993.– 208 с., ”Агрохімія”. – К.: Вища школа, 1995. – 472 с,
Навчальний посібник ”Агрохімічний аналіз ґрунту, рослин і добрив” Умань, 2001.– 192 с. та багато ін.
Публіцистичні видання: біографічний нарис «Життя прожити – не поле перейти». – ЗАТ «Нічлава», 2003. – 360 с.; за ред. І.М.Карасюка «Спогади ветеранів». – Умань: 2005. – 175 с.; «Ветеран спортивної слави Уманщини М.Г.Євстратов і його школа». – Умань: 2006. – 108 с.

За активну участь у захисті Вітчизни та у відбудові і розбудові народного господарства України нагороджений орденами «Червоної зірки», Вітчизняної війни 1-2 ступеня, «За мужність» 3 ступеня”, понад 20 медалями, в т.ч. «За відвагу», а також пам’ятними нагрудними знаками міністерств і відомств: ”Відмінник соціалістичного сільського господарства”(1974 р.), ”За відмінні успіхи в роботі” (1983 р.), ”Знак пошани” (2003 р.) ”Відмінник освіти і науки 1 ступеня” (2004 р.); почесними грамотами і цінними подарунками, серед них годинники і Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1984 р.) і Верховної Ради України (2004 р.).

За особливий внесок у розвиток міста, активну громадську діяльність та з нагоди Дня Перемоги рішенням міської ради Умані №3 від 24 квітня 2004 р. І.М.Карасюк удостоєний відзнаки ”За заслуги перед містом”.

Спосіб життя І.М.Карасюка – це постійна титанічна праця, праця воїна, праця хлібороба, праця вченого, праця організатора, праця вихователя – це постійний рух вперед. До сформованої ним школи належать вчені, які успішно захистили докторські і кандидатські дисертації, з під його пера вийшли сотні наукових праць, у тому числі: підручники, навчальні посібники, довідники, наукові монографії і статті. Заслуги професора І.М.Карасюка перед Батьківщиною відзначено багатьма бойовими і трудовими урядовими нагородами. Він – провідний науковець у галузі агрономії, почесний член товариства ґрунтознавців і агрохіміків України. Все, що зроблено і досягнуто І.М.Карасюком – це не тільки дарунок долі, а природний розум і талант, помножені на невтомну працездатність.

НАУКОВІ ЗДОБУТКИ – ВІД АСПІРАНТА ДО ПРОФЕСОРА