І прийде час звільнення від згубного впливу «мирного» атома
Чорнобильська техногенна катастрофа – лихо яке відлунюється крізь роки на величезній території всього світу. 26 квітня 1986 року запам’яталося людям, як день лиха та невдалого експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції. Під час планового відключення реактора, що тривало всього 20 секунд, напруга в 4-му енергоблоці атомної станції різко стрибнула вгору і стався тепловий вибух. Силою вибуху в атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Радіоактивні ізотопи заполонили території багатьох країн, але першість по забрудненню тримала Україна за нею – Білорусія. Потужний циклон пронісся територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів та Бельгії.
Одним з фахівців, Героєм, який виконував свій обов’язок ліквідатора аварії перед країною та людьми, став наш з вами нині колега Олександр Світовий, кандидат економічних наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування Уманського національного університету садівництва.
Скромний та оптимістично налаштований, ще зовсім молодий викладач університету нині, тоді навіть не здогадувався, яке лихо може спіткати нашу країну і що ліквідувати наслідки катастрофи випаде на його долю та на долю його друзів. Олександр Михайлович згадує: «Служив я тоді у складі окремої роти хімічної розвідки, закінчивши університет в 23 роки і будучи замісником командира дивізії. У ніч вибуху на Чорнобильській АЕС був переконаний, що по тривозі нас знову визивають на навчання. Але не так склалося: о 4-й годині ранку ліквідатори вирушили в Чорнобиль з Чернігова. Приблизно о 8-й вже прибули в Прип’ять. Наша допомога була обов’язковою, а загін одним з перших прибув на місце аварії».
Наступна інформація висвітлюється зі слів автора.
Радіаційна розвідка є важливим заходом у системі захисту населення та проводиться з метою своєчасного виявлення і попередження підрозділів і людей, що мешкають або працюють у пунктах забруднення, про радіоактивне зараження місцевості. І розвідники виконували свою роботу – ліквідували наслідки аварії.
На плечі роти були покладені наступні обов’язки: виявлення радіоактивного зараження, визначення рівня радіації, встановлення та позначення (створення карт) межі зараження для пошуку шляхів його обходу.
Тимчасовим житлом перші ночі для членів груп розвідки слугували намети в лісі, поблизу річки Прип’ять, менш забруднені місцевості солдати виявляти самостійно. Та допомога злагоджено вносила переваги в роботу і забезпечувала захист ліквідаторам: надходження захисного одягу, який змінювали щодня, техніка, захищена спеціальним захистом й обладнана приборами ДП-3 та іншими, які є надто чутливими до визначення вмісту радіації; провізія та харчі також постачалися безперебійно і змінювалися при першій потребі.
Щоденні вимірювання дозиметром радіації, яку всотали в себе спеціалісти – хіміки записувалися у «Книгу доз опромінення». Певна доза опромінення мала свої норми, та коли вона перевищувала показник, військові покидали службу, від’їжджаючи до лікувальної установи. Заміри для виконання «Карти опромінення місцевості» робили по всій місцевості як на спеціалізованих обладнаних авто, так і на гвинтокрилах МІ-8, які були захищені свинцевими пластинами. Реактор, який палахкотів і довго не хотів затухати, юнаки бачили просто з неба.
В обіцяну відпустку юнаків не відпустили, натомість вони отримали лікувально-профілактичний відпочинок, але, з сумом розповідає герой нашого часу, багатьох друзів вже давно немає…
Варто віддати належне команді, людям, справжнім фахівцям, які були поруч з першокласним того часу обладнанням і компетентному лікарю, який вміло корегував схеми прийняття медичних препаратів для молодих розвідників. Тому вкотре переконуємося, що важливим аспектом у всі часи є освіта, а знання, примножені на відповідальне ставлення до ситуації, стали тим ключовим аспектом, який дав можливість ліквідаторам нагоду жити та працювати нині поруч з нами.
35 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти та простих громадян. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. А ми свято віримо, що прийде час розпаду усіх шкідливих радіаційних елементів і далеко в минулому лишиться загроза життю та здоров’ю мільйонам громадян.
Пресцентр Уманського НУС
