Іполит Іванович Корабльов – вчений зі світовим ім’ям
10 лютого 1871 року в селі Городок Духовщинського повіту Смоленської губернії в сім’ї безземельного селянина-наймита народився Іполит Іванович Корабльов. Ще в дитячому віці він пристрасно полюбив бджіл і присвятив їм все своє життя. У дванадцять років хлопець отримав від батька в подарунок два дупла з роями бджіл, які батько знайшов і вирізав у лісі. Годинами він лежав на траві поблизу колод і спостерігав за льотом бджіл біля льотків, при цьому невпинно зростало бажання займатися бджолами.
У 1884 році Іполит Іванович закінчив Сущевське сільськогосподарське училище, а в 1890 році, після закінчення Духовщинського міського училища, отримав диплом учителя міських училищ. Упродовж 11 років він завідував земською школою садівництва і бджільництва в Солині Смоленської губернії, де викладав бджільництво. В цей час для проведення досліджень він купив чотири колоди бджіл. Незабаром, на пересувній виставці Ізмайлівської пасіки, яку очолював професор М.М. Кулагін, Корабльов вперше побачив рамкові вулики. Прослухавши лекції М.М. Кулагіна про утримання бджіл в рамкових вуликах, Іполит Іванович виготовив власні рамкові вулики і переселив до них бджіл із колод.
Працюючи викладачем бджільництва в Солині, І.І. Корабльов упродовж 1898-1902 років на правах вільного слухача відвідував лекції в Петровській сільськогосподарській академії (нині Російський державний аграрний університет імені К.А. Тімірязєва), а влітку – працював на Ізмайлівській пасіці в Москві.
В 1902 році після закінчення Петровської сільськогосподарської академії Корабльова зараховують на посаду молодшого інструктора з бджільництва Департаменту землеробства і направляють на п’ять років до Полтави. Він детально вивчив стан бджільництва в Полтавській, Харківській, Чернігівській та інших губерніях України і розробив план розвитку галузі.
За розпорядженням Департаменту землеробства, з 1 вересня 1907 року Корабльов розпочав роботу в Уманському середньому училищі садівництва і землеробства. Він працював технічним директором станції шовківництва, розташованої на території училища, завідував пасікою і викладав бджільництво і шовківництво. Завдяки діяльності Корабльова, в училищі була створена зразкова пасіка з усіма господарськими будівлями, майстернею, бібліотекою і музеєм. На пасіці було 100 вуликів, які давали прибуток 3000 крб у рік.
Для селян і народних вчителів на базі пасіки постійно діяли курси бджільництва. Слухачі вивчали утримання та розведення бджіл у вуликах, а також виготовляли 12-рамковий вулик з магазином. Після завершення курсів слухачі отримували в подарунок вулик з набором реманенту і давали обіцянку пропагувати і навчати інших бджільництву.
В кінці ХІХ – на початку ХХ століття інтенсивно розроблялись системи рамкових вуликів. При цьому майже кожний видатний пасічник виготовляв вулики своєї системи, які в першу чергу відрізнялись розмірами рамки.
Під керівництвом І.І. Корабльова, у вуликах різних систем було досліджено температурний режим бджолиного гнізда, добові зміни температури бджолиного клубу, ефективність природного роїння бджіл, величину медозбору. На основі проведених досліджень Корабльов встановив, що оптимальні параметри має вулик-лежак із зовнішніми розмірами рамки 300х435 мм. Ці вулики виготовляли на 16, 20 і 24 рамки і назвали їх українськими, тому що вони стали досить поширеними в Україні.
Дослідження, проведені М.І. Лєщенко в м. Тараща Київської області, показали, що найменший медозбір був у вуликах Дадана-Блатта. У вуликах Андріяшева з вузько-високою рамкою 220х400 мм медозбір становив 1 пуд, а в українських вуликах – 1,3 пуда з вулика.
І.І. Корабльов був членом Всеслов’янської спілки бджолярів. Він брав активну участь у всіх слов’янських з’їздах з бджільництва. У 1918 році на Всеукраїнському з’їзді пасічників України був затверджений український вулик, який виготовив і продемонстрував І.І. Корабльов. З метою стандартизації пасічницького інвентаря з’їзд затвердив із майже 100 існуючих на той час систем вуликів такі рамки: рамку Дадана-Блата (зовнішній розмір 435х300 мм), напіврамку (435х145 мм), рамку Лангстрота-Рута (435х230 мм) і рамку українського вулика (300х435 мм).
Інтенсивний розвиток цукрової промисловості у другій половині ХІХ століття призвів до зростання обсягів плодово-ягідного виноробства. Але, в більшості випадків, плодово-ягідні вина за своєю якістю і органолептичними показниками поступались виноградним винам. І.І. Корабльов вніс значний вклад в розробку технології медових напоїв і плодово-ягідних медових вин, які не поступалися за органолептичними показниками виноградним і мали високі профілактичні і лікувальні властивості. За результатами своїх досліджень він написав книгу «Медоварение и медофруктовое виноделие», яка останній раз була видана у 2009 році.
Іполит Іванович поєднував якості науковця і педагога. Він написав багато книг з бджільництва. Найбільш популярними є такі його праці: «Знання і користь бджільництва», «Як розводити бджіл», «Про вибір вулика», «Медоносні рослини», «Харчування бджіл», «Підручник з бджільництва», «Догляд за бджолами», «Хвороби бджіл і їх лікування», «Бджільництво» та інші. Остання книга «Бджільництво» витримала декілька перевидань.
Лекції Корабльова були змістовними і захоплюючими, тому їх з великим зацікавленням слухали студенти і пасічники. Особливо багато пасічників приїжджало до Корабльова у вихідні дні, яким він завжди надавав цінні поради і консультації.
У березні 1946 року, у зв’язку із 75-річчям та за високу педагогічну майстерність, Вища атестаційна комісія Міністерства вищої освіти СРСР присвоїла І.І. Корабльову звання професора. Іполит Іванович Корабльов працював в м. Умані 44 роки, примножуючи досягнення Уманського сільськогосподарського інституту. 7 липня 1951 року Корабльова не стало, але його справа й починання продовжують жити й примножуватись в серцях науковців Уманського НУС.
