Його життя – любов до квітів

Всі, хто знають Анатолія Степановича, без перебільшення скажуть – це людина, закохана в квіти, який все життя присвятив їм, підсвідомо і завідомо дотримуючись неписаної заповіді: «Без квітів життя сіре і одноманітне. Де не має квітів – там не має життя».

Величко Анатолій Степанович народився 26 вересня 1939 року в с. Оболонь на Полтавщині в родині вчительки з біології та землевпорядника.

Дитячі й юнацькі роки провів у с. Горошине Полтавської області на мальовничих берегах річки Сула. Ще з дитячих років його цікавила природа, багато читав літератури про тваринний і рослинний світ.

Після закінчення середньої школи і строкової служби в армії, в 1962 році вступив до Уманського сільськогосподарського інституту на плодоовочевий факультет, який успішно закінчив у 1967 році.

З 1968 працював в навчально-дослідному господарстві УСГІ «Родниківка», спочатку на посаді техніка оранжерей, потім — агрономом-декоратором, а згодом — старшим агрономом-декоратором.

Бригада, в якій він працював, крім культивування декоративних рослин в оранжереях і теплицях, займалась вирощуванням на полях навчального господарства  «Родниківка» одно-, двох- і багаторічних квіткових культур для отримання насіння, в тому числі й елітного насіння айстри однорічної.

Під керівництвом А.С. Величка в оранжереях і теплицях вирощували велике різноманіття екзотичних декоративних рослин (пальм, саговнику відхиленого, агави, юки, драцени та ін.). Крім того були введені в культуру цикламен, азалії, тубероза, ксантозома, кальцеолярія, хризантема крупноквіткова, зібрані колекції: кактусів, гіпеаструмів, бегонії, ешіантусів, колюмнеї, епістії, узамбарських фіалок, орхідей (фаленопсиси, целогіни, цітропедіум, ахлопедіум). У відкритому ґрунті були введені в культуру півонія трав’яниста та деревоподібна, колекції ірисів бородатих, нарцисів, тюльпанів, троянди різних груп (чайногібридні, флорібунда, витка та ін.).

Упродовж багатьох років А.С. Величко займався селекцією айстри однорічної. Ним отримано 15 сортів цієї культури, на 9 із яких є авторські свідоцтва.

Анатолій Степанович був неодноразовим учасником ВДНГ СРСР. За успіхи в розвитку народного господарства, зокрема у насінництві квіткових культур, був нагороджений в 1978 році золотою медаллю ВДНГ, а в 1984 —  срібною.

Після передачі в 90-х роках оранжерей у безпосереднє підпорядкування УСГА А.С. Величко був призначений завідувачем навчально-дослідних оранжерей і на цій посаді успішно пропрацював до виходу в 2002 році на заслужений відпочинок. Проте, маючи дачну ділянку, Анатолій Степанович не облишив улюблену справу, а тому й донині продовжує плекати численні сорти тюльпанів, гіацинтів, нарцисів, троянд, ірисів, лілейників й ін. До нього за цінними порадами й нині звертаються як виробничники, так і садівники-аматори, тому що його знання – енциклопедія життя, яку не можна відразу осягнути і зрозуміти.

Тож у цей славний ювілей, шановний Анатоліє Степановичу,прийміть найщиріші слова вдячності за вашу відданість улюбленій справі, за вашу неосяжну любов до прекрасного і вічного, втілену в сенсі вашого життя – квітах. Здоров’я Вам, благополуччя і життєвої наснаги.

З повагою адміністрація університету.

Фотогалерея