Науковий семінар на тему "Кооперація в молочарстві: проблеми та перспективи їх вирішення"
Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні вже тривалий час зіштовхується з численними перешкодами. Законодавчі прогалини, проблеми у фінансовій підтримці, недосконале податкове законодавство – це лише неповний перелік проблем української кооперації. Основні шляхи вирішення вказаних проблем та перспектив міжнародної співпраці у розвитку кооперації були висвітлені на науковому семінарі «Актуальні проблеми АПК» кафедри економіки на тему «Кооперація в молочарстві: проблеми та перспективи їх вирішення».
У науковому семінарі були доповідачами завідувач кафедри економіки, кандидат економічних наук, професор Дмитро Семенда, директор приватного підприємства «Діброва ЛВГ» Голованівського району Кіровоградської області Валерій Лінчевський, керівник аналітичного відділу асоціації виробників молока України Руслана Бутило, кандидат економічних наук, професор кафедри менеджменту Анатолій Бурик, студентка 51-Е групи за спеціальністю «Економіка» Анастасія Криса.
Завідувач кафедри економіки Дмитро Семенда розпочав науковий семінар й наголосив, що тема семінару є актуальною, так як при вступі України до Європейського союзу гостро постає питання якості й безпеки молока та інших сільськогосподарських продуктів. В Україні 80% молока виробляється в особистих селянських господарствах. Більшість власників продукції мають складнощі з її реалізацією. Діюча мережа заготівельних пунктів, як правило, не має свого постійного обладнаного приміщення, закупівля продукції проводиться з коліс за низькими цінами.
2014 р. на одну особу було спожито лише 233,1 кг (на 38,7 % менше за раціональну норму річного споживання, яка становить 380 кг). При цьому, незважаючи на достатню пропозицію молочних товарів у роздрібній мережі, третина молокопродукції є неякісною. Проте слід зазначити, що показники якості молока, яке надійшло на переробку від сільськогосподарських підприємств у 2014 р., покращились, порівняно з 2011 р. Так, кількість молока ґатунку "екстра" збільшилась на 7,3 тис. т (6,4 %), вищого ґатунку — на 41,3 тис. т (6,2 %), а несортового — зменшилась на 0,3 тис. т (3,9 %). Однак частка якісної сировини залишається незначною — усього 5,3% молока, що надійшло на переробку, прирівнювалося до європейського ґатунку "екстра" і реалізовувалось підприємствами лише семи областей.
Згідно з українськими стандартами до вищого сорту відноситься молоко з кількістю бактеріальних клітин до 300 тис., першого — до 500 тис., другого — до 3000 тис. У розвинених країнах ці вимоги набагато вищі. У більшості країн ЄС та США рівень цього показника не перевищує 100 тис., в Океанії, Данії та Швеції — 50 тис., а в Аргентині — 25 тис.
Стандарти на молочну сировину, яку закуповують у сільськогосподарських товаровиробників України, не відповідають стандартам європейських країн. Тобто молоко, яке виробляється в Україні, не може закуповуватись на переробку цими країнами.
Завідувач кафедри економіки надав слово директору ПП «Діброва ЛВГ» Голованівського району Кіровоградської області Валерію Лінчевському.
Валерій Лінчевський розпочав з того, що сучасний стан виробництва молока перебуває у незадовільному стані: економічна слабкість виробників на ринку молоко сировини, застаріла збутова інфраструктура села, низька якість виробленої продукції тощо, проте керівник підприємства наголосив на тому, що незважаючи на проблеми в молочній галузі, наше підприємство «Діброва ЛВГ» працює ефективно, щодо надою на голову, то він становить 7500 кг молока, показники якого такі: жирність — 3,8 %, білок — 3,3 %. В основному маємо молоко екстра-класу. Аби отримувати молоко такої якості, мають бути корми відповідні, а ми годуємо своїми. Тому з нашого молока виготовляють йогурти та дитяче харчування, і ми тим пишаємось. Валерій Лінчевський наголосив, що це результат, яким можна пишатись, та який дає впевненість в правильності і перспективності роботи, яку ми виконуємо.
Валерій Лінчевський зазначив, що в селах організував діяльність молокозбірних пунктів, з наявним водопостачанням, каналізацією, електропостачанням, обладнанням для охолодження та оцінки якості молока.
Керівник підприємства наголосив, що для повноцінного функціонування молокозбірний пункт повинен мати ванну для охолодження молока (типу ОВМ 2000), молочний насос, електроводонагрівач проточний для підігріву води, обладнання для визначення якості молока (типу ЕКОМІЛК). Окрім цього – автомобіль з цистерною для збору і транспортування молока та молочні бідони (місткістю 40 л). Орієнтовна вартість техніки та обладнання становить 165,5 тис. грн. Ці кошти складно зібрати з особистих селянських господарств, тому наше підприємство «Діброва ЛВГ» створило відповідно повноцінну матеріально- технічну базу в селі.
Більшість сировини, що надходить на молокопереробні підприємства від нашого підприємства, є вищого та першого ґатунку; від господарств населення – ІІ ґатунку. ПП «Діброва ЛВГ» забезпечує можливість реалізації молока підвищеної якості, а тому має більші доходи від його продажу. Так, при продажу на переробне підприємство молока від особистих господарств населення воно оцінюється на рівні ІІ ґатунку, тоді як через «Діброва ЛВГ» – за значно вищими якісними показниками. Підприємство купує літр молока за ціною 2,70-2,80 грн, взимку – 5 грн. Люди отримують більше за жирністю, якщо базова 3,4 %, вище – йде доплата: бонуси за якість – 40-50 коп. Також керівник підприємства наголосив, що значною проблемою в селах є фальсифікація молока, (тобто доливання води) господарствами населення. Ми боремося з даною проблемою, так як від якості продукції залежить не лише ціна, попит на наше молоко, а й імідж ПП «Діброва ЛВГ».
Особливо цікавим був виступ Руслани Бутило, керівника аналітичного відділу асоціації виробників молока України, яка почала свою доповідь з того, що ідея сільськогосподарської кооперації випливає з необхідності ведення господарської діяльності в умовах жорсткого ринкового середовища. Зрозуміло, що малі підприємства мають обмежені можливості розвитку і не можуть конкурувати з великими структурами, тому, щоб не збанкрутувати, вони змушенні кооперувати свої зусилля для захисту власного виробництва.
Руслана Бутило зауважила, що саме якість молочної сировини є одним із пріоритетних питань подальшого розвитку вітчизняного молочного скотарства, оскільки від цього залежать ринки збуту готової продукції. Раніше українську молочну продукцію переважно експортували до Росії. Російські та українські стандарти були досить наближеними один до одного. Вимоги до якості молока були нижчими за європейські. Тому виробники молока і особливо переробники не надто переймалися цим. Вони також не поспішали запроваджувати систему контролю за безпечністю продукції НАССР. Проте нині європейський ринок вимагатиме від виробників і переробників молока здійснити всі заходи, які забезпечать якість та безпечність продукції.
Найбільше стримує експорт молочної продукції в країни ЄС низька якість вітчизняної молочної сировини. Молоко переважно виробляється господарствами населення, де застосовується ручне доїння, відсутні технології зі швидкого охолодження молока, що негативно позначається на його якості. Загалом щорічно вітчизняні заводи переробляють майже 5 млн т молока, близько половини якого надходить від особистих селянських господарств. Звідси й гострота проблеми. Одним із виходів із ситуації, що склалася, є створення молочарських кооперативів. Розвиток кооперативів покликаний підвищити якість молочної сировини і добробут постачальників молока — власників особистих селянських господарств за рахунок їх сімейного молочного бізнесу.
В обговоренні актуальної теми наукового семінару взяв участь кандидат економічних наук, професор кафедри менеджменту Анатолій Бурик, який розпочав з того, що нині ситуація в молочній галузі нестабільна, а її ефективність низька – спостерігається скорочення поголів’я корів, що призводить до зниження валового виробництва молока, незважаючи на поступове підвищення продуктивності корів. Така ситуація є одним із підтверджень зменшення заінтересованості до ведення такого господарства. Невід'ємною умовою розширеного відтворення стада є щорічне уведення на 100 корів 25-30 первісток, що дає змогу своєчасно оновлювати стадо. Вирішальним чинником є бракування і заміна основного стада корів протягом року – 15-20 %. З метою гарантування якості та безпечності продукції скотарства необхідно створити умови для здійснення контролю за якістю продовольчої сировини та харчових продуктів відповідно до регламентів СОТ.
Також в обговоренні взяла участь Анастасія Криса, яка звернула увагу на те, що незважаючи на чинну законодавчу основу, на сьогодні кооперація в сільському господарстві України розвинена недостатньо. Через негативні стереотипи колективного минулого уявлення українських громадян про кооперацію спотворене і не відповідає дійсності. Насправді ж кооперативне об’єднання — сучасний європейський підхід до питання рентабельності дрібнотоварного виробництва.
У процесі завершення наукового семінару завідувач кафедри економіки Дмитро Семенда зробив висновки, які полягають в тому, що кризові явища у сфері виробництва молока, низька якість сировини та готової продукції, низький рівень доступності для значної кількості споживачів ускладнюють ситуацію у молочній галузі. Тому необхідно поєднувати зусилля та збалансовувати інтереси усіх зацікавлених сторін — виробників, споживачів, державних організацій тощо.
Взяли участь у науковому семінарі викладачі кафедри економіки, фінансів і кредиту, аспіранти та студенти факультету економіки і підприємництва.
У цілому науковий семінар було організовано на високому практичному рівні і всі присутні мали унікальну можливість отримати досвід і навички у навчанні та використання їх у роботі з сільськогосподарськими товаровиробниками.
Оксана Тупчій, викладач кафедри економіки
Фотогалерея
