Крути: і сум, і біль, і вічна слава
Крути, 29 січня 1918 року... Символ героїзму та відданості нашого юнацтва і символ національної трагедії та безпечності. День великого початку визвольних змагань і патріотичного запалу молоді та водночас і день непрощенного безчиння провідників нації, очі яких, з одного боку, ще й досі, за інерцією насаджуваного впродовж віків рабства, були затемнені знавіснілою тінню двоглавого орла, а з другого – осліплені й загіпнотизовані соціалістичною утопією, вірою в шляхетність російської демократії, котра нарешті сама зніме налигач з української шиї.
Вони – герої Крутів, для нас дороговказ, як жити, боротись і вмирати за свободу народу. Вони – осторога, що їхня смерть не сміє більше повторюватись в історії України, до зловживання патріотичними поривами української молоді. Бо вічне прокляття впаде на тих, хто своєю байдужістю доводитиме до подібного.
Українська молодь під Крутами сказала своє залізне слово. Загинула, щоб Україна жила вічно, щоб зникли вічні непорозуміння й каїнові вчинки, щоб прокинувся зі сну відвічний раб, скинув із себе тавро неволі й перемінився у державника-володаря своєї землі, щоб весь народ, об'єднаний і могутній, твердою ногою ступав у світле майбутнє.
Бій під Крутами — започатковував новітній період української збройної боротьби, бо від цього часу ідея українського визволення (незалежної соборної Української держави) найяскравіше виражена, оскільки ціною крові найкращих синів вписується на прапори національно-визвольного руху. Цю ідею прийняло за свою все українство, і її безперебійно реалізує.
Згадуючи героїв Крут, ми повинні зробити оцінку себе самих, нашої совісті. Першим завданням сучасної української молоді є служба Батьківщині і повсякчасна готовність піти, в разі потреби, слідами героїв.
