07.03.2019 4761

Ми пам’ятаємо подвиг Героїв минулих поколінь

Друга світова війна залишила глибокий слід в історії українського народу та на сторінках літопису Уманського національного університету садівництва. 10 березня минає 75 років відтоді, як нищівна орда окупаційних військ Німеччини полишила землі Умані та нашої Альма матер, та пам'ять про події тих років, про нищівні наслідки руйнації жива і нині.

На спомин тих подій, коли земля здригалася від рішучого поступу визволителів Умані та за полеглими у роки Другої світової війни представники колективу Уманського НУС на чолі з ректором Оленою Непочатенко взяли участь у загальноміських заходах, приурочених до цієї події.

Ми пам’ятаємо подвиг Героїв минулих поколінь

Згадуючи ті часи, старожили університету кажуть, що в ті роки нашому навчальному закладу довелося пережити великі збитки. Нищівної руйнації зазнали корпуси та матеріально-технічна база, понад 350 осіб пішли на фронт, більше 80 з них загинули. Нині на території університету, на спомин тих днів і подвигу героїв часів Другої світової війни, височіє пам’ятник Юрію Глібку, біля якого повсякчас пломеніють квіти та пам'ять нагадує сучасникам про мужність попередників.

Юрій Глібко, коли почалася та велика та неочікувана війна, закінчував військову інженерну академію. До цього він був студентом нашого навчального закладу. З перших днів кривавої битви з ворогом майор Глібко був заступником командира, а згодом – командиром 932-го стрілецького полку. Брав участь у Сталінградській битві та в боях на Курсько-Орловській дузі, громив ворога під Харковом, Полтавою, Кременчуком, під Знам’янкою на Дніпрі.

У жовтні 1942р. був поранений і за бойові звитяги у лютому 1943 р. Юрія Глібка було нагороджено орденом Червоної Зірки, а в серпні цього ж року – орденом Червоного Прапора.

Юрію Глібку було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, та до цього дня він не дожив. Однак невмируща слава його полку у боях за Дніпро оспівана в поезіях та піснях.

Нині, напередодні 75 річниці звільнення Умані від окупантів, до пам’ятника Юрію Глібку прийшли студенти та викладачі, аби з пошаною та гордістю за своїх земляків схилити голови перед героями минулих поколінь, які самовіддано захищали свою землю від поневолення. А ще – попрохати подумки про неповторність такого страшного лиха, як війна.