Мужність і біль Чорнобиля
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти. І збутись. І любити.
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.
23 квітня в читальному залі Уманського НУС було проведено виховний захід-зустріч студентів I-II курсів факультету менеджменту з ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС, присвячену 27-й річниці від дня катастрофи. Захід був організований та проведений кураторами академічних груп Мельник Г.В.(21з), Трумом А.В.(21м) та Комісаренко Н.О.(11з).
Студенти підготували та презентували інформацію про причини та наслідки аварії на ЧАЕС, особливості евакуації населення, вплив радіації на здоров’я людей та навколишнє середовище.
В той час Чорнобильська атомна станція підпорядковувалася не Україні, а Москві. І про те, що сталося на станції, першими дізналися там. Пересічні люди не усвідомлювали небезпеку, а інформації не було. До речі, перші відомості про радіацію надійшли не з СРСР, як мало б бути, а з Форксмаркської АЕС (1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема.
Коли спеціальна комісія з Москви побачила серйозність ситуації, то наказали евакуювати населення Прип’яті та Чорнобиля. Спочатку було вирішено евакуювати людей усього на три доби. А виявилося – назавжди...
1 травня під палюче сонце вивели людей на першотравневу демонстрацію по всій Україні, адже з Москви прийшла вказівка, що немає необхідності відкладати демонстрацію.
Пізніше було створено 30-кілометрову зону відчудження навколо Чорнобильської станції – заборонену для вільного доступу територію, огороджену колючим дротом. Людей виселили, худобу знищили, будинки в деяких селах зруйнували спеціальною технікою.
Наслідки аварії ліквідовували спеціалісти-ядерники, військові та пожежні. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набирав максимально небезпечну зону радіації поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав наскільки небезпечне радіаційне зараження. Перш за все потрібно було загасити пожежу, аби вогонь не охопив інші енергоблоки. Бо якщо б це сталося, катастрофа була б всесвітньою. Потім почалися роботи з очищення території та захоронення зруйнованого реактора. Навколо 4-го блоку був побудований бетонний саркофаг. Радіоактивні уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані.
Тисячі людей було відправлено в Чорнобиль ліквідовувати наслідки катастрофи. Через високий рівень радіації, на місті аварії довелося залишити усе обладнання та техніку. А безліч ліквідаторів отримали радіоактивне опромінення.
Запрошені на виховний захід ліквідатори Світовий О.М. та Хворостяний В.Г. розповіли про власний досвід ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та дали відповіді на задані питання.
Наприкінці заходу присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять людей, які своєю працею, мужністю, ціною свого здоров'я і життя змогли подолати страшну катастрофу, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції.
Низький уклін, вдячність і повага всім учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС!
Фотогалерея
