09.11.2022 3662

Наш оберіг, броня і найсильніша зброя

Спілкуймося, українці, всі на рідній мові.

Щоб лунало «… ходить сон…» наш ще у колисковій.

Нанизуймо у розмові, як ті намистинки,

Слова наші, українські, мов оті перлинки.

Хай нам мова наша рідна оберегом стане.

Захистить, мов бронь залізна, та муром постане!

Хай бояться окупанти українську мову

І втікають на всі боки, лиш почують слово.

Хай луна вкраїнська пісня із Дніпра й в Карпати!

Мир настане, коли мова буде процвітати.

Наша мова калинова, мов Святе Писання,

Стане оберегом всім нам з вечора й до рання.

Хай лунає українська від батька й до сина,

І хай з нею процвітає Ненька-Україна!

Марина Яковенко

22 роки поспіль українці, рідні й незнайомці, у День української писемності та мови пишуть диктант, що для спільноти Уманського національного університету садівництва вже став традиційним. Започатковано Радіодиктант національної єдності було у 2000 році, але українська нація все більшим загалом продовжує цю гарну традицію, проявляючи кращі свої риси у сьогоденні. Диктанти щороку є цікавими та високохудожніми, цьогорічний текст також став своєрідною актуальною новинкою і долучив до написання і студентів, і викладачів навчального закладу. Особливістю цьогорічного заходу стало те, що через російську агресію диктант писали і в укриттях. І є своєрідним символом нашої боротьби.

Як уже згадувалося, університетський загал писав радіодиктант у різних локаціях. Слухаючи текст «Твій дім», який начитувала Народна артистка України Ада Роговцева, викладачі та студенти уважно писали святі і близькі кожному рядки автора Ірини Цілик, письменниці та режисера. Ми всі пережили неймовірно тяжкі емоції, описані у творі, а тому можна сказати, що авторка у цьогорічному тексті оголила душу українського народу, висповідала кожного українця. «Розкажи мені про свій дім…», – так розпочався диктант, який став символом спротиву українського народу проти окупації російського агресора, мирною, тихою акцією, всеукраїнським флешмобом заради об’єднання таких різних, чужих і одночасно рідних українців, дім яких нині топче нечиста нога ворога. «Більше нічого не буде як раніше» – такі очевидні здоровому глузду і такі болючі для серця і душі кожного українця слова. «Насуплений, пошрамований, із заклеєними навхрест шибками, твій дім, беззахисний під час великої біди, тепер щосили намагається бути фортецею…» – близькі для кожного рядки викликали сльози у всіх, хто долучився до радіодиктанту. Та ми є народом, який не зламати! Тож ще будуть безтурботно сміятися наші діти, а ми, маючи за спиною гіркий досвід, завжди матимемо незламну добру силу, аби захистити свою оселю.

Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя

Проте в Уманському національному університеті садівництва заходи, присвячені Дню української писемності та мови радіо диктантом лише розпочалися. Адже викладачі кафедри української та іноземних мов Світлана Каричковська, Людмила Мовчан і Лариса Суліма організували ще онлайн зустріч на тему: «Мова – коштовний скарб народу». Посилання і коди доступу отримали всі бажаючі інтелектуали та поціновувачі українського слова.

Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя

Наш оберіг, броня і найсильніша зброя
Наш оберіг, броня і найсильніша зброя

Нині, після повномасштабного вторгнення росії із місією вбивств та окупації, українці популяризують мову ще на більших територіях Всесвіту. Українське слово лунає і стає поширеним у  Польщі, Молдові, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США й інших країнах, які стали тимчасовою домівкою для українців, прихистивши їх у годину ненастя.

Ми назавжди запам’ятаємо цьогорічний диктант, адже «всі ми тепер, мов ті равлики – знаємо ціну великих переселень». А ще ми міцно стали на ноги, озброїлися рідним словом і протистоїмо віковому лінгвоциту.

Шановні земляки! Лише від нашого з вами ставлення до мови залежить її процвітання та краса; лише нам під силу зберегти та розвивати живильне коріння  правописних традицій з урахуванням новітніх мовних явищ. Кожен з нас має силу Титана для поширення мови у всіх сферах суспільного, наукового й культурного життя. Плекаймо її, зрощуймо, збагачуймо, тому що мова – це серце, спільне гаряче, живе і прекрасне! Дбаймо про нього, адже воно – наше. З Днем української писемності, шановна громадо, Слава Україні!

 

Пресцентр Уманського НУС