Національне надбання України - науковий об’єкт «Унікальна дослідницька агроекосистема яблуневого саду Уманського національного університету садівництва»

 Довготривалий стаціонарний дослід з системами удобрення яблуневого саду започатковано ще в 1931 році відомим ученим у галузі землеробства, зокрема садового, професором С.С. Рубіним. У той час він працював на кафедрі агрохімії, ґрунтознавства і землеробства в Уманському сільськогосподарському інституті і заклав три стаціонарних досліди в яблуневому саду навчального закладу. Два досліди з сортами Кальвіль сніговий на темно-сірому опідзоленому ґрунті і Пепінка литовська – на чорноземі реградованому. Досліди було закладено з системами удобрення за однаковою схемою з такими варіантами: 1. Без добрив; 2. Гній 40 т/га (органічна система удобрення); 3. Гній 20 т/га + N₆₀R₆₀K₆₀ (органо-мінеральна система); 4. N₁₂₀R₁₂₀K₁₂₀ (мінеральна система); 5. N₁₂₀R₁₂₀; 6. N₁₂₀K₁₂₀; 7. Р₁₂₀К₁₂₀. Останні три варіанти включені в схему для вивчення й уточнення реагування плодових рослин на окремі елементи живлення (азот, фосфор і калій), що вносяться у складі повного мінерального удобрення – NРК. Всі норми добрив упродовж 50-річного періоду ведення дослідів вносились раз у два роки, восени – під переорювання ґрунту, який в міжряддях утримувався в паровому стані. У третьому досліді, закладеному в саду з сортом Пепінка литовська на сірому лісовому ґрунті, вивчались системи утримання ґрунту: парова, паро-сидеральна, дернова та з вирощуванням овочевих і польових культур у міжряддях. Детальніше