Навчально-виховний процес у Головному училищі садівництва
Навчально-виховний процес у закладах освіти наприкінці XIX – на початку XX століття здійснювався відповідно до царських указів, циркулярних вказівок, рекомендацій навчальних комітетів. У Головному училищі садівництва, відкритому в 1844 році в Одесі та переведеному в 1859 році в Умань, зміст навчально-виховного процесу регламентувався Інструкцією, затвердженою 25 липня 1860 року Управляючим Міністерством Державного Майна, яка зберігається у фондах Наукової бібліотеки Уманського НУС.
Головною метою діяльності Училища, як одного з найбільш прогресивних навчальних закладів царської Росії, було формування всебічно розвиненої особистості, доброго господаря, свідомого громадянина.
Управління та керівництво Училищем здійснював директор та Дорадчий комітет, у складі якого були вчителі та головний садівничий. Навчальна частина відповідала за організацію навчального процесу, діяльність технічної частини була спрямована на зразкове утримання саду, лісових плантацій, городів, оранжерей, теплиць. Господарча частина забезпечувала матеріальний благоустрій Училища: слідкувала за збільшенням доходів від реалізації виробленої продукції та за належними умовами функціонування будівель, споруд, саду, несла відповідальність за забезпечення учнів навчальними матеріалами, формою (одягом, взуттям, білизною) та харчуванням.
Навчальні програми в Училищі затверджувались Вченим комітетом Міністерства Державного Майна і включали загальноосвітні дисципліни: Закон Божий, російську мову, арифметику, геометрію, ботаніку, креслення, малювання, письмо та читання латинською мовою.
Розклад занять, практичних робіт та години для відпочинку складалися директором Училища за згодою Дорадчого комітету терміном на шість місяців наперед.
Зміст Інструкції розкриває цікаві факти навчання. Вихованців навчали як майстерності керувати сільськогосподарськими роботами, так і умінням обробляти грядки, сіяти насіння, пересаджувати рослини, щеплювати, обрізувати, лікувати дерева, вирощувати квіти і овочі, розмножувати і доглядати оранжерейні і тепличні рослини, розробляти план та нівелювати місцевість, закладаючи сад, плантацію, лісову дачу. Цікаво, що для планів оранжерей, теплиць, павільйонів, мостів учні малювали квіти, дерева, плоди й пейзажі з натури. Учні Головного училища садівництва вивчали плани кращих європейських садів та володіли навичками самостійно складати їх на вибраній місцевості.
Слід відмітити, що оцінювання знань учнів відбувалоcь за 10-ти бальною шкалою: 10 балів – за зразкові успіхи у навчанні та зразкову поведінку, 9 – за досить гарні знання, 7-8 – добрі знання, 5-6 – посередні знання та задовільна поведінка, 3-4 – слабкі знання та несхвальна поведінка, 1-2 – надто слабкі успіхи та погана поведінка.
Для іспитів учителі готували конспекти, на основі яких складались питання екзаменаційних білетів, що затверджувались Дорадчим комітетом. Не менш цікавим є той факт, що зміст конспектів і питання білетів не озвучувалися учням заздалегідь та не здавалися у канцелярію Училища.
Навчання припинялося з 15 червня по 15 серпня, проте канікулярний період використовувався для ботанічних та лісових екскурсій, а також – для повторення матеріалу з попередніх курсів.
Основними елементами виховної роботи в Училищі були читання та хоровий спів релігійних творів, відвідування богослужінь, розвиваючі ігри, позакласне читання. Вибір книг та навчальних посібників для формування колекцій бібліотеки здійснювався за згодою Дорадчого комітету.
Взимку, у вільний час, учні навчалися столярному та точильному ремеслам, плетінню корзин із лози та соломи й ін.
Від вихованців вимагалось бути чемними із учителями та з гостями, а також між собою. Заборонялись непристойні слова та вчинки, бійки, доноси один на одного. Учнівські провини, які переслідувались в Училищі: лінощі у навчанні та практичних роботах, брехня, обман, хвастощі, крадіжки, пияцтво, куріння тютюну, азартні ігри. Під час практичних занять було недопустимим недбайливе поводження з рослинами, жорстоке ставлення до тварин, безпечність у користуванні знаряддями праці, а тим більше – зазіхання на приватну, казенну (державну), суспільну власність.
За порушення та невиконання правил поведінки, ввічливості, поваги до керівництва і взагалі, порушення внутрішнього розпорядку, встановленого в Училищі, призначалися стягнення та покарання: публічне зауваження і догана, недопущення до ігор, позбавлення прав на відпустку, позбавлення прав на винагороду, виключення з навчального закладу. Слід відмітити, що тілесні покарання вихованців абсолютно заборонялися, відповідальність за порушення заборони несло керівництво.
Старанність, бездоганна поведінка, злагода між учнями заохочувались публічною похвалою, похвальними грамотами, книгами, грошовими винагородами, а також подорожами Росією та світом за державні кошти, надання найкращих місць садівника по закінченні Училища.
Вихованці знаходилися на повному утриманні, але чітко підпорядковувалися правилам внутрішнього розпорядку дня, обумовленому в Інструкції. Склад учнів поділявся на два відділення. Вихованцями молодших класів опікувалися старші. Із старших вихованців обирали кімнатного наглядача, кандидатуру якого затверджував директор. Кишенькові гроші вихованців зберігалися у касі та видавались їм за згодою наглядача за необхідності.
Життя в Училищі було суворо регламентоване за розпорядком дня: підйом о 4 15, сніданок о 7 30, обід о 12 00, полудень о 16 00, вечеря о 19 30, сон – о 2100, розмови у ліжках заборонялися. Перед вживанням їжі обов’язково читали молитву.
Прокинувшись, вихованці вмивались, начищали одяг та взуття, читали і співали ранкові молитви. Разом вони йшли до місця зборів, потім розходилися по класних кімнатах. Наглядач слідкував за наявністю форми, за поведінкою та охайністю учнів і кімнат, у яких вони навчаються і сплять. Хворі учні негайно переводилися у лікарню.
Учні обов’язково відвідували храми Божі, відповідно до свого віросповідання. Увесь устрій життя Училища був просякнутий духом православ'я. Кожен рік вихованці брали участь у Таїнстві сповіді та Святого Причастя. У недільні та святкові дні вони звільнялись від занять та значної роботи, за винятком робіт з догляду за рослинами.
Педагогами і класними наставниками здійснювався індивідуальний підхід до кожного з учнів. Організація навчально-виховного процесу педагогами-професіоналами сприяла розумовому, фізичному та духовному розвитку вихованців.
Зважаючи на традиції дореволюційного вітчизняного навчання і виховання, модель навчально-виховного процесу у Головному училищі садівництва відповідала ключовим характеристикам освітнього процесу того часу, коли наголошувалось, що «…забота о возвышении и сохранении чести Училища должны быть главными достоинствами воспитанников…». Дане твердження не втратило своєї актуальності й нині.
