Нескорені голодом
Щорічно, у четверту суботу листопада, Україна згадує жертв Голодомору. З нагоди 81-х роковин Голодомору було проведено заходи, присвячені пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду. У світлі окреслених подій, на кафедрі фінансів і кредиту Уманського національного університету садівництва було проведено відкриту лекцію на тему: «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-му – непереможні сьогодні!».
Говорити про трагедію Голодомору сухими юридичними фактами і термінами завжди важко. Але це необхідно, щоб могти сформулювати залізні аргументи, такі потрібні не лише безневинно загиблим 81 рік тому людям, а й нам – для відновлення історичної справедливості та можливості чесно дивитися у вічі нашим нащадкам. Іноді поняття «голодомор» уживають у множині, позначаючи ним усі випадки масового голоду у Радянській Україні – 1920–1923, 1929–1930, 1932–1933 і 1946–1947 років. Видається, це невірно – як з наукового погляду, так і з позиції здорового глузду. Адже 1932–1933 роки – це не просто штучно спричинений владою масштабний голод; це водночас й упокорення української інтелігенції, і донищування решток «петлюрівської» кооперації, і «зачистка» органами ҐПУ партійних та комсомольських організацій від «нестійких» кадрів, і прискорене згортання політики українізації. Головним результатом Голодомору 1932–1933 років стало те, що українська нація, не встигнувши ствердитися як нація цілісна, сформована, державна, натомість перетворилася на «постгеноцидну націю», вражену цілим травматичним комплексом, який і нині дається взнаки у всьому, що діється в Україні.
Також викладачами, радою студентського самоврядування та студентами факультету економіки та підприємництва було проведено ходу з вшанування пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій в Україні. В знак скорботи студенти та викладачі вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв Голодомору та поклали до пам’ятника квіти і запалили символічні свічки скорботи.
Світлана Власюк, Наталія Бондаренко, Леся Барабаш, викладачі кафедри фінансів і кредиту
Фотогалерея
