Обличчя української історії
На цій людині лежить печать геніальності.
М.Рильський
Оглядаючи творчий доробок генiального майстра, великого романтика й поета, щоразу виникає думка: де ж витоки того свiту краси i гармонiï, що таким чистим свiтлом, мудрим i невмирущим, постає зi сторiнок його творiв? Що ж саме могло запасти в душу i пiдкорити серця цивiлiзованого свiту, коли роботи митця визнавалися неперевершеними? Висновки можуть бути надзвичайно простими. Та й пiдказку на них дає сам О. Довженко: вiддана й щира любов до своєï землi, своєï батькiвщини, свого роду й народу, добре, чуйне, мудре ставлення до всього живого – ось тi орiєнтири, що виводять на правильну вiдповiдь, пояснюючи невмирущiсть i одвiчну магiю його творчостi.
Творча спадщина Олександра Довженка має велику цінність не тільки як взірець літературного слова, а й як історичний документ очевидця. Тому може позмагатись з будь-яким творчим здобутком українського та європейського прозаїка. Оповідання, кіноповісті, фільми, повісті, новели тощо. Їх десятки, сотні… сповнені любов’ю до України, патріотизмом, ненавистю до ворогів-загарбників і прагненням до свободи.
Осмислення творчого спадку О.П.Довженка як кіномитця, письменника, публіциста знайшло широкий відгомін у дослідженнях мистецтвознавців, філологів, літераторів, культурологів, спеціалістів у галузі естетики тощо. Як правило, всі вони відзначають притаманність О.П. Довженку глибоких світоглядних роздумів, відносять його до найвидатніших українських мислителів 30 – 50-х років ХХ ст., нерідко прямо іменують філософом. Наведемо кілька характерних висловлювань про філософічність Довженкових творів:
Тимофій Левчук: “Безмежна любов до життя, до свого народу, до рідної землі, що дала йому життя, – ось наріжний камінь творчості цього гіганта поетичного кіно, режисера, письменника, філософа, якого можна порівняти хіба що з великими діячами далекої епохи Відродження”.
“Творець жанру кіноповісті О. Довженко лишався неперевершеним у ньому, бо його кіноповісті, крім обов’язкових компонентів, несли в собі й великий заряд філософських роздумів, образних зіставлень, оригінальних думок, міркувань, спостережень, що перетворювалися у глибокі трактати про життя і смерть, добро і зло, прекрасне і потворне, про те, що близьке людям усього світу”, – приходить до висновку літературознавець С.Л. Коба.
«Йому хотілося, щоб героїчна історія народу була на видноті у поколінь, щоб промовляла вона з берегів Дніпра до майбутнього, до нащадків», – твердив О. Гончар.
"Я син свого часу i весь належу сучасникам своïм", – так говорив про себе Олександр Петрович Довженко. Iсторiя розсудила по-своєму: належить вiн тепер вiчностi, як невiд’ємна частка могутньоï свiтовоï культури, як свiтосяйний генiй украïнського народу.
Запрошуємо до перегляду літературної полиці праць Олександра Петровича Довженка (Наукова бібліотека, кім. №5).