Ой, хто, хто Миколая любить…
Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у ІІІ столітті до Різдва Христового у заможній та побожній родині. З дитинства не цурався знедолених та скривджених, а ставши дорослим обрав священицьку путь. З часом він стає архієпископом у місті Міри у Лікії.
Отримавши після смерті батьків спадок, він роздав його бідним та нужденним. Саме тому, ще за життя, його почали називати «батьком сиріт, вдів та знедолених». Він постійно чим міг обдаровував багатодітні родини, бідних та хворих. Про його щедрість ходили навіть легенди. Своїм милосердям Миколай заслужив винагороду Бога — благодать творіння чудес, а люди нарекли його Чудотворцем.
Упокоївся Святий Миколай 6 грудня 345 року. Після смерті його було визнано святим. У 1087 р. мощі його було перенесено у місто Бар, що в Італії, де біля праху відразу почали діятися великі чудеса і тому його стали називати Великим Чудотворцем.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Відтоді цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня.
З Візантії його культ поширюється по цілому світу. А найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) – перший папа з цим іменем – близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, дружина цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує свято Миколая 6 грудня. У Франції та Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
У ХІІ столітті імператор Михаїл Комнен ухвалив закон про відзначення дня Святого Миколая 19 (6) грудня. І відтоді саме 19 грудня щороку ми згадуємо цього шанованого Святого та намагаємося наслідувати його приклад, обдаровуючи дітлахів, бідних та знедолених.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що була побудована наприкінці XIII ст.
Енциклопедія Українознавства про почитання Святого Миколая в нашому народі каже: «У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая...» У давнину святий Миколай був також заступником перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як «Ой хто, хто Миколая любить». В Україні на честь Святого Миколая збудовано багато храмів, відомі та шановані народом чудотворні ікони з зображенням святого. А ще надзвичайно шанували цього угодника Божого запорізькі козаки.
В Україні святого Миколая завжди вважали покровителем і заступником дітей. Тож саме малюки найбільше чекають на це свято. Адже вони знають, що за їхню слухняність, старанність, працьовитість Святий принесе їм безліч подарунків. А неслухняним дітлахам Миколай приносить різочки та й лишає їх у куточку.
У ніч із 18 на 19 грудня Миколай кладе подарунки слухняним дітям під подушку, або до черевика біля порога, чи до глиняного полумиска, який увечері перед сном малеча ставить на підвіконня. Подарунки одне одному іноді готують і дорослі. Насамперед – тим, хто протягом року не скупився на добрі діла.
А ще кажуть, що напередодні свята Миколай всю ніч пече печиво для дітлахів. Саме тому солодощі, знайдені малюками під подушкою, називають «миколайчиками».
Шанують цього святого не тільки в Україні. На честь Миколая в усьому християнському світі збудовано чимало храмів, до нього в молитвах звертаються мандрівники та подорожні.
У ніч перед Миколаєм усі мають бути щасливими. І ті, хто робить подарунки, і ті, хто їх отримує. З давніх-давен до Дня святого Миколая пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали друзів. І, звичайно ж, чекали найголовнішого нічного гостя – Миколая-Чудотворця: запалювали свічки, читали молитви...
А ще у народних легендах та переказах святий Миколай постає як покровитель рибалок, заступник від стихійних лих та опікун диких звірів. Усе встигнути зробити він не може, тому йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину, і порадить, і втішить.
Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Бо Миколай на небі не сидить, він на землі добро робить…
Тож шануймо Святого Миколая, бо ж його життя праведне є прикладом для наслідування. І молімо Святого, аби зглянувся на нас та вимолив у Господа миру для України.
Прес-центр Уманського НУС
Фотогалерея
