Пам’ятаємо про жорстокий вогнепад Другої світової

День скорботи та вшанування жертв війни, яка розгорнула своє чорне крило над в Українськими землями в 1941 році 22 червня, ми проживаємо нині. 79 років минуло з того часу, як жатка смерті почала свій рух широкополими українськими ланами, а пам’ять про полеглих під час Другої світової війни досі бентежить кожного з нас. Тому щорічно цього дня о 10:00 українці ритмом серця відбивають хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу та рух транспорту, аби віддати шану синам і донькам українського народу, які боронили рідні землі від німецько-фашистських загарбників, згадуючи рідних і близьких, зламані долі та життя яких поглинула війна.

Сльози війни і понині не змити з обличчя нашої держави. Родючими землями, багатством її надр, красою природи та гостинністю людей приваблює українська земля і донині заздрісного ворога-нелюда, ласого до легкої наживи. Та не вийшло тоді подолати прадіда, який чесно стояв до останньої краплини крові за рідну землю. Війна супроводжувалася надзвичайною жорстокістю, масштабними руйнуваннями, знищенням населення та депортаціями. Що пережили наші земляки? Сльози, розпач, тугу та печаль. Потроху щезають з обличчя землі всі ті, хто пліч-о-пліч стояли на захисті країни, свідки жорстоких подій, які мовчки дивляться заплаканими очима на свою надію, на нас: «Пам’ятайте!.. І  хай не зітреться з пам’яті ніколи тих подій жорстокий вогнепад».

Ректорат

Профком