Пам’яті видатних учених
Цінність нашого життя – у стремліннях і прагненнях, які ми формуємо в своїх думках на майбутнє. Але воно неможливе без знання історії і без кропіткої праці людей – як сучасників, так і невтомних трудівників днів минулих.
Саме таких принципів дотримуються в Уманському національному університеті садівництва – осередку вітчизняної аграрної освіти і науки з 175-річною історію та вічно молодими, прогресивними поглядами на перспективу.
Цьогоріч, з нагоди святкування поважного ювілею, колектив навчального закладу, до якого належать не лише студенти, науково-педагогічні працівники та співробітники, а й випускники усіх попередніх років, вирішив увіковічити пам’ятними меморіальними дошками дві особливі постаті, які залишили яскравий слід в історії нашого навчального закладу: доктора сільськогосподарських наук, професора, Заслуженого працівника освіти України Івана Маркіяновича Карасюка та доктора сільськогосподарських наук, професора Миколи Матвійовича Шкварука.
Іван Маркіянович Карасюк – доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений працівник освіти України, нагороджений орденами «Ярослава Мудрого», «Червоної зірки», Вітчизняної війни І і ІІ ступеня, «За мужність» ІІІ ступеня, понад 20 медалями, в тому числі «За відвагу», почесними відзнаками «Знак пошани», «Відмінник освіти і науки І ступеня», Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесною грамотою президії Верховної Ради України.
Прийшовши в інститут простим студентом, але маючи непереборний потяг до знань, Іван Маркіянович працював тут асистентом кафедри агрохімії та ґрунтознавства, потім доцентом, професором. У 1973–1989 рр. обіймав посаду проректора з навчально-виховної і наукової роботи Уманського СГІ. Одинадцять років він був деканом факультету агрономії, з 1988 р. – очолював Уманське відділення Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків, Раду ветеранів Уманського ДАУ. Удостоєний диплома «Почесний ґрунтознавець України», звання «Заслужений професор Уманського ДАУ». За особливий внесок у розвиток міста Умань й активну громадську діяльність удостоєний відзнаки «За заслуги перед містом».
Очолювана видатним вченим наукова школа зростила два доктори і 11 кандидатів наук. Велику завантаженість на кафедрі, деканаті так роботу проректора Іван Маркіянович вміло поєднував з науковими дослідженнями: з-під його пера вийшло понад 400 наукових праць – підручники, монографії, довідники, посібники, каталоги, статті, які цікаві дослідникам і донині.
Схожим був шлях і Миколи Матвійовича Шкварука, який так само проніс любов до професії через усе життя: від студентської лави до складних, але цікавих професорських досліджень. Разом з колегами вчений досліджував вплив мікроелементів на врожай сільськогосподарських культур, за що отримав авторське свідоцтво. Справі вивчення дії мікроелементів Микола Матвійович віддав усе своє життя. Він ‒ приклад безкорисного служіння науці і її високим ідеалам. Його неспокійний характер, невтомна праця на благо суспільства, жадання наукового пошуку донині є прикладом для молодих науковців.
Історія Уманського національного університету садівництва багата на яскраві, неординарні постаті. І наша першочергова справа – пам’ятати про їх вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти і науки, беручи за приклад самовіддане ставлення до професії і примножуючи надбання власними яскравими досягненнями.
Прес-центр Уманського НУС
