Поетично-музичне читання "Розмова сердець"

     Березень щедрий на знаменні дати. В день весняного рівнодення, коли світ після зимової сплячки пробуджується від перших подихів весни, коли серце співає, коли на папір лягають найсокровенніші рядки - настає Всесвітній день поезії.

     Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

     Всесвітній День поезії дає можливість ширше заявити про себе юним талантам, творчим особистостям, які відроджують споконвічну традицію звучання живого слова.

     У читальній залі періодичних видань Наукової бібліотеки відбулося поетично-музичне читання «Розмова сердець» присвячене Всесвітньому дню поезії, який з 2004 року також відзначають і в Україні.

     Присутніх ознайомили з історією створення Всесвітнього дня поезії, звернули увагу, що найбільший розголос здобувають вірші, які стали відомими піснями. Найпочесніше місце серед них посідає Гімн України, створений Павлом Чубинським (слова) і Михайлом Вербицьким (музика і слова). З цікавістю присутні слухали про історія зростання популярності відомого всім українцям твору, який є одночасно і повчальним, і вартий того, щоб його нагадати. Адже, випадок із віршем П. Чубинського „Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…” (теперішня редакція – „Ще не вмерли України і слава, і воля…”) є прикладом перетворення альтернативної поезії на офіційну і навіть захищену спеціальним державним Законом характерний для держави, що раніше була колонією, керованою імператорським центром, та врешті здобула незалежність.

     Без поезії ми не уявляємо ні години відпочинку, ні будь-які урочистості. В усі часи поетів спонукала до творчості потреба висловлюватись про свої почуття, повідати історію свого народу, охарактеризувати епоху, в якій вони живуть.

     Про поезію не потрібно говорити. Її потрібно читати. Відчувати. Жити нею.

     Із замиранням серця слухали  вірші Л. Костенко, В.Симоненка, В.Стуса, М. Гумельова, Е.Асадова, А. Дементьєва, поетів-сучасників та ін. які читали бібліотекарі: Охмак В., Ковальчук О., Фіткаленко М., Тодосійчук Л., Побережець В., Гельдт Г., Чернова Н., Полянецька О., Мартинюк Т., Скирда Т., Гейко В., Барабаш Н. 

     Поштовхом до написання віршів служить, на жаль, не тільки світ прекрасного, але й наболілого. Так, Бондаренко Л.О., провідний бібліотекар, прочитала власний вірш «Мамі».

     Кожна зустріч – то нове відкриття. Адже поетичне слово, дзвінкоголосе, як молодий струмок, поспішає бути почутим, щоб відізватися у серцях людей, торкнути легкою, ніжною мелодією нашої мови найтонші струни людських душ... І все це так потрібно нам усім, щоб мати любов до рідного краю, знати про поетичні таланти, на які багата наша земля.

     Поезія збуджує душу, примушує її не черствіти, бути чуйною, відгукуючись на радощі і болі вселюдські. Без поезії наш світ був би набагато біднішим, а не чують і не розуміють її хіба що ті, у кого, за влучним висловом Ліни Костенко «Душа ще з дерева не злізла». А справжні люди чують поетичну красу навіть крізь сторіччя - така вже особлива ця країна, держава Поезія.

С.В. Нижник, 

директор Наукової бібліотеки

Фотогалерея