Семінар-конференція «Етнотуризм –вишиванка генетичний код нації»
Свята сорочка вишивана –
Це оберіг і захист мій.
З любов’ю вишивала мама,
Як символ віри і надій.
З нагоди святкування Міжнародного дня вишиванки на кафедрі туризму та готельно-ресторанної справи Уманського національного університету садівництва було проведено семінар-конференцію «Етнотуризм – вишиванка генетичний код нації». Етнотуризм пропонує подорожувати своєю країною, поєднуючи відпочинок з пізнанням свого народу, його культури і традицій. Він допомагає відродити наше коріння, згадати про те, як жили наші діди-прадіди, чим багата наша історія.
Студенти спеціальності «Туризм» виступили на конференції з тематичними доповідями, в яких розкрили особливості етнотуризму в різних регіонах України. Особливу увагу в своїх наукових доробках студенти приділили різноманітності та самобутності вишивки в Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Чернігівській та Тернопільській областях. Кожна місцевість має свої улюблені техніки та їх традиційне колірне вирішення. В українській вишивці органічно співіснують рослинний і геометричний орнаменти. Назви походять від засобів виконання – «вирізування», «виколювання», від того, який предмет вишивається: рушник — «рушниковий шов», від назви місцевості – «старокиївський шов», «городоцький шов».
Цікавими фактами про вишиванку стало те, що ще в спогадах Геродота згадується, що вишивкою був оздоблений одяг скіфів, які проживали на території України. На Черкащині було знайдено зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалась VI ст. нашої ери. Такі ж вишиті сорочки траплялися і в історії трипільців.
Раніше в кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого. Не перед парчевими шатами завмирали вибагливі французи, а перед вишиванками нареченої. Особливе значення чоловічої вишиванки – це символ кохання. Чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині.
Цікавим для присутніх було дізнатися і про історію зародження дня вишиванки. Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Проведення таких заходів дає змогу пов’язати традиційність з сучасністю та сформувати покоління молоді, здатне продовжити культурні традиції своїх попередників шляхом створення загальнонародних цінностей. Адже сукупність знань і уявлень про культуру, традиції, ідеали, цінності етносу, а також усвідомлення себе членом цієї спільноти, місця свого народу серед інших народів – це основа формування етнічної самосвідомості особи.
Колектив кафедри туризму та готельно-ресторанної справи
Фотогалерея
