Шануймо мову серцем і вустами
Від кирилиці до "Кобзаря"
Гробниці, кості й мумії мовчать,
А слово вічне, ніби далина.
Із темряви віків, де цвинтаря печать,
Лиш чути письмена...
Іван Бунін
З нагоди
встановленої дати Науковою бібліотекою університету підготовлена тематична
вітрина «Шануймо мову серцем і вустами». 
Початок писемності — особлива віха в історії кожного народу, в історії його культури. У глибині тисячоріч і сторіч зазвичай губляться імена творців писемності того або іншого народу. Завдяки цілому ряду історичних свідчень нам відомо про початок слов'янської писемності та про її творців — святих рівноапостольних братів Кирила й Мефодія.
У 862 – 863 рр. грецькі місіонери брати Кирило і Мефодій, готуючись до просвітительської діяльності в Моравії, упорядкували протокириличне письмо, спростили форму літер, наблизивши їх до грецького уставного письма, поширеного в книгах для богослужіння, додали окремі літери й привели в систему відповідність азбуки до слов’янської фонетики, поклавши в основу найбільш відомий їм солунський діалект староболгарської мови, і переклали, користуючись упорядкованою ними азбукою, потрібні їм книги з грецької на слов’янську мову. Ця мова одержала назву старослов’янської, а азбука, вживана в ній, відома як кирилиця.
Створення слов'янської писемності не було лише винаходом абетки з усіма знаками, характерними для письмового вираження мовлення, і творенням термінів, також була пророблена колосальна робота зі створення нового інструментарію слов'янської писемності. Книги, які перекладали із грецької й писали слов'янською мовою Кирил і Мефодій, містили зразки цілої низки літературних жанрів.
В одному із численних відгуків сучасних учених про філологічний подвиг Кирила й Мефодія говориться: «На відміну від інших способів запису слов'янського мовлення, що практикувалися в ту епоху, слов'янський алфавіт Кирила являв собою особливу закінчену систему, створену з ретельним урахуванням специфічних особливостей слов'янської мови».
Значення діяльності Кирила і Мефодія полягало в створенні слов'янської азбуки, розробці першої слов'янської літературно-письмової мови, формуванні основ створення текстів на слов'янській літературно-письмовій мові. Кирило-мефодіївські традиції були найважливішим фундаментом літературно-письмових мов південних слов'ян, а також слов'ян Великоморавської держави. Крім того, вони вплинули на формування літературно-письмової мови й текстів на ній в Давній Русі, а також її нащадків — білоруської, російської й української мов. У всіх слов’ян, незважаючи на сторіччя, що минули, до цього дня живе пам’ять про великих рівноапостольних просвітителів.
Священна пам’ять святих Кирила й Мефодія служить з’єднувальною ланкою для всіх слов’янських народів.
Фотогалерея
