Сьогодні, 23 листопада ми згадуємо невинно вбитих штучно створеним голодом

Сьогодні день, сповнений суму, гіркої і водночас світлої пам’яті. Ми поминаємо невинних жертв, яких знищили жорна найжахливішого в історії світу голодомору.

Українська земля у ті страшні роки початку ХХ століття була щедрою до свого народу, тож врожай був на диво багатим. Та це не врятувало їх, працьовитих і волелюбних українців, на смерть зморених голодом, які своїми тілами, сантиметр за сантиметром, вкривали рідну землю, ніби захищаючи від червоної навали, що смертоносним смерчем увірвалася у їх мирне буття.

«Голодомор»… Нині це слово викарбувалося у серці кожного українця. А довгий час про нього ніхто й не чув. Та хіба можна забути стишені родинні перекази про жахіття, які забрали в холодні обійми смерті твоїх предків, їхніх сусідів, про поневіряння тих, хто вижив, про розпач і біль, які відтоді переслідують у снах?

Сьогодні, 23 листопада ми згадуємо їх, невинно вбитих штучно створеним голодом. Пам’ятаймо про ті страшні часи, бо поки живі спогади, подібне не повториться.

І запалімо сьогодні кожен на своєму підвіконні свічу пам’яті, аби зігріти своїми молитвами та спогадами душі мільйонів померлих найстрашнішою смертю.

Ректор Олена Непочатенко