Спогади випускника. Володимир Осадчий: «Треба щоденно ставати кращим, ніж ти був вчора»
Можна вважати себе щасливою людиною, коли маєш у своєму оточенні гарних людей. Уманському національному університету садівництва пощастило, адже в колі випускників, друзів, порадників, вихованців таких людей безліч. Й особливо приємно, коли вони, працюючи за фахом, досягають вагомих висот у професійній діяльності.
Володимир Олексійович Осадчий народився 1 січня 1955 року у родині колгоспників в селі Попівка Маньківського району, що на Черкащині. Після закінчення школи мріяв вступити до інституту фізичного виховання, та батькові слова: «Спорт – це не хліб, іди в агрономію!», змусили юнака замислитися і він, освоївши професію тракториста-машиніста широкого профілю, у 1972 році закінчив Буцьке СПТУ-13.
Рішення стати студентом на той час Уманського сільськогосподарського інституту прийшло вже після армійської служби, коли молодий Володимир працював помічником комбайнера в колгоспі, який очолював студент заочної форми навчання Уманського сільськогосподарського інституту. Саме в той час до господарства завітали Юрій Федорович Терещенко з Миколою Васильовичем Недвигою, які приїхали на перевірку студентської практики. У неформальній розмові з викладачами і вирішилася подальша вищоосвітянська доля майбутнього студента Володимира Осадчого. Це був 1975 рік. Й успішно пройдена співбесіда дала змогу молодому юнаку вчитися на підготовчому відділенні інституту. Навчання йшло легко та продуктивно, адже викладачі помітили в доброму і працелюбному молодому юнаку іскру справжнього аграрника–лідера.
Початок 1976 року ознаменувався для колишнього інституту значним новаторством – відкриттям економічного факультету. Тож молодий Володимир, порадившись з батьками, адже в родині вже два аграрника було (старший та молодший брат), обрав фах економіста-організатора.
Організувавши 13 юнаків, молодий студент вже тоді проявив неабиякі організаторські здібності. А тому усі організовані Володимиром слухачі з підготовчого відділення вступили на економічний факультет. І почалося студентське веселе насичене життя… Володимир Олексійович зубрив кормові одиниці з предмету тваринництво (Луфарєва), бухгалтерський облік (П.К. Бечко), сільськогосподарські машини (В.І. Марченко). Одночасно працювали помічниками трактористів на жнивах, для чого достроково здавали іспити, адже ніяких бонусів для таких студентів не було: знання мали отримати всі без виключень.
«Гуртожитки студентського містечка тих років носили неофіційні назви: 1-й –«культиваторний», в якому я і мешкав; 5-й – «гусінь», ще були «конюшня», і так далі, відповідно професій», – сміється Володимир Олексійович, – «в кімнаті стояла бляшанка «погрішностей, для збору коштів з тих, хто дозволяв собі нецензурну лайку, чи, бува, засмалити цигарку, адже вже тоді здоровий спосіб життя ми в своєму культурному та спортивному оточенні пропагували самі. Мали й свої жарти: кидали з вікон гуртожитків пакети з водою, привертали увагу дівчат і так втрапили ненароком на голову нині доценту М.Ю. Хомчаку, на той час – парторгу; та все якось владнали, винуватця не «здали». Повага до викладачів була величезною: якщо і хотілося щось довести, все ж воліли промовчати. І було головне правило: дозвілля-дозвіллям, а навчальні предмети вчили ідеально. Так веселими жартами про виграну лотерею в «СпортЛото» звеселив і викладачів, і студентів, на рік розмов вистачило! Деякі й досі при зустрічі запитують, чи бува й насправді не виграв тих коштів. А ще успішно брав участь у студентській художній самодіяльності – читав гуморески, які й досі «на зубок» пам’ятаю, займався футболом, баскетболом».
З великою вдячністю і повагою згадує колишній студент своїх викладачів, які були джерелом мудрості, знань, турботи та стимулу, керманичів, професорів, викладачів інституту: доктора економічних наук, О.І. Здоровцова; професора М.І. Єріна; доктора сільськогосподарських наук, заслуженого професора, академіка МААО, почесного ґрунтознавця Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків, заслуженого працівника освіти України, довічного стипендіата президента України, голову ради ветеранів Уманського національного університету садівництва І.М. Карасюка; кандидата сільськогосподарських наук, професора, Академіка Міжнародної академії аграрної освіти, почесного члена Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків М.В. Недвигу; першого завідувача кафедри менеджменту О.О. Белінського, М.Г. Євстратова, І.П. Лисинчука, М.М. Редька, А.У. Коваля, Л.Й. Бурляя, П.О. Андреєва, І.І. Побережця, І.А. Мачуського.
Група перших студентів економічного факультету була сильною і в навчанні, і в художній самодіяльності, і в дружніх стосунках – скрізь тримали першість, за що були нагороджені поїздкою до Ленінграду. З товаришами легко було долати життєві перипетії та навчальні нюанси, підтримка друзів відчувалася у всьому. Тож і нині одногрупники радо зустрічаються на зібраннях випускників, як завжди, в червні, маючи нагоду знову стати молодими, веселими, юними студентами рідної Альма-матір, яка береже пам’ять про щасливі студентські роки, мов Ангел-охоронець додаючи сили, натхнення та успіх у сучасне життя.
Вища освіта в Уманському сільськогосподарському інституті стала фундаментальною для розвитку та становлення знаного та шанованого господарника, успішного підприємця і діяча аграрної сфери Володимира Осадчого. Радгосп «Уманський» в с. Кочубіївка став успішним стартовим щаблем для формування професійності Володимира Олексійовича. Він захоплено занурився у трудову діяльність, на практиці застосовуючи знання, надбані в освітянському осередку. Вже через три роки призначений керівником даного господарства, з 1984 року і донині колишній випускник економічного факультету Уманського сільськогосподарського інституту є незмінним керівником уже реформованого фермерського господарства «Агрофірма «Базис». Високорозвинена, прибуткова діяльність з інноваційними технологіями та сучасним підходом є гордістю не лише власника і його родини,а й односельчан, які водять гостей на екскурсії до фахівця своєї справи, землелюба та відповідального роботодавця Володимира Осадчого.
Нині, успішний у всіх життєвих сферах, Володимир Олексійович багато подорожує, активно переймається економічним устроєм і бідкається про соціальний розвиток сіл Городецьке та Кочубіївка Уманського р-ну і Верхнячка Христинівського району. Дякуючи вмілому господарнику, «щаслива трійка сіл» не лише мають досить потужне економічне вливання до бюджету, а й меценатські внески та порядного неофіційного керманича. Регулярна праця над однією з інвестицій у здоров’я нації – розвиток спорту, є надважливою для Володимира Олексійовича. Він із задоволенням спонсорує будівництво спортивних полів, утримує ФК «Базис» та дві волейбольні команди, є і сам гравцем ФК ветеранів, здійснив реконструкцію школи з добудовою спортивної зали, зводить дитячі майданчики та навчає молодь спортивній справі. Не безпідставно сучасники називають Володимира Осадчого «Головною людиною», а сам він скромно зауважує: «Це норма для людини: не пройти повз, коли є можливість допомогти». Такий він у всьому – гарна, чуйна, високоморальна особистість, людина, яка відгукується на біди односельчан. Повсякчас намагається розвиватися, навчатися і вдосконалюватися, є гарним чоловіком, батьком для донечок і прикладом для наслідування нинішнім колегам та сьогоднішнім студентам, які лише обирають свою стежину в житті.
Цінні поради від Володимира Осадчого майбутнім фахівцям:
«Перш ніж засіяти землю, чекаючи на гарний врожай, треба цю землю вдобрити»;
«Аби стати незамінним фахівцем-професіоналом, за якого боротимуться працедавці, необхідно вчитися і постійно оновлювати, осучаснювати свої знання на практиці»,
«Щоб конкуренція не торкнулася, треба щоденно ставати кращим, ніж ти був вчора».
Такі і ще багато спогадів ми всі разом можемо почути на традиційній зустрічі випускників минулих років, що відбудеться 26 червня 2021 року в Уманському національному університеті садівництва. Місце зустрічі незмінне – Університетська площа.
Від усієї університетської родини бажаємо Володимиру Олексійовичу Осадчому незмінного процвітання у всіх сферах життя, міцного здоров’я на многії літа, багато приємних відкриттів, радості, щастя та посмішок долі!
Пресцентр Уманського НУС
