Відгомін тривожних дзвонів Чорнобиля
Активний технічний і технологічний прогрес вже давно став ознакою сучасного життя суспільства. Проте не завжди він має позитивні наслідки для людства. Й одним з таких негативних прикладів стала техногенна катастрофа планетарного масштабу, що сталася на Чорнобильській атомній електростанції.
26 квітня 1986 року тривожний набат сповістив світу про небаченої сили вибух, який прогримів на українських землях. Мирний атом, внаслідок помилки людини, продемонстрував свій норовливий характер, принісши смерть від незнаних раніше хвороб як тогочасним жителям, так і їхнім нащадкам. Адже відлуння вибуху на ЧАЕС, що прогримів ще у минулому столітті, переслідує нас донині.
Саме нагадування про ті страшні миті, а також характеристика їх наслідків у сьогоденні, стали темою виховної години для студентів Уманського національного університету садівництва.
Відкрив захід завідувач Центру культури та виховання студентів Петро Паєвський, який окреслив слухачам мету зібрання і представив доповідача, очевидця та безпосереднього учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, полковника у відставці, члена товариства «Союз Чорнобиль України» Миколу Паливоду.
Микола Максимович розпочав свою розповідь з означення ролі та важливості відповідальності людини в організації атомної енергетики. Адже саме прорахунки в діяльності атомної електростанції призвели до непоправної трагедії, а замовчування її факту та пропагандистська провладна діяльність керівництва піддали небезпеці життя сотень тисяч українців.
Під час розповіді оповідача уява відтворювала моторошні картини тих сповнених пекельної спеки та людських страждань днів. Як «мирний» атом за лічені хвилини забирав життя відважних ліквідаторів, як безпомічна у своїй необізнаності влада віддавала необґрунтовані та фатальні вказівки, як тисячі людей у різних містах України вийшли під спекотне сонце на мирні святкові демонстрації, дихаючи зараженим повітрям і піддаючи небезпеці здоров’я власне та своїх дітей…
Жахливі, безапеляційні та сухі цифри: 30 кілометрів родючих українських земель – радіус зони відчуження, а зона ураження – 50 тисяч квадратних кілометрів у 12 областях; 237 осіб у 1986 році отримали діагноз «променева хвороба»; 200 тисяч квадратних кілометрів – площа поширення радіоактивного забруднення; кількість загиблих під час вибуху коливається від 4 до 10 тисяч осіб; 1 мільйон 961 тисяча 904 українці постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; непридатними для проживання залишилося 150 тисяч квадратних кілометрів навколо Чорнобильської АЕС.
У 20-річні роковини трагедії було оголошено результати чорних жнив: офіційна кількість потерпілих від аварії на ЧАЕС у 1987 році становила 264 857 осіб, у 1997 році – 2 846 455 осіб, у 2005 році – 2 405 890 осіб. І з кожним роком показники цієї статистики лише зростають. Тож на спомин пам’яті всіх, хто загинув у нерівній боротьбі з наслідками жорстокості мирного атома присутні своїми серцями приєдналися до гучного ліку метронома, що рахував секунди хвилини мовчання.
Уже минуло 32 роки від того часу, як світ здригнувся від вибуху на ЧАЕС. Проте його наслідки не зникають, а навпаки – стають очевиднішими, поширенішими. І ми повинні завжди бути вдячними ліквідаторам, які, не шкодуючи власного життя та здоров’я, рятували світ від наслідків трагедії. І пам’ятати: іноді один безвідповідальний крок, одна хвилина малодушності вартують тисячі, сотні тисяч життів цілих поколінь.
Прес-центр Уманського НУС
Фотогалерея
