08.12.2017 5419

Вірші, вистраждані серцем і душею

Я соколом вознісся в небеса

І гострий зір свій опустив на Землю:

Я бачу, як горить моя Земля,

Знаю, як лікувати її треба.

Моя Земля – ти, Матінко, жива,

Я чую стогін твій у високості.

Любов душі і світло із небес

Я шлю тобі на зцілення, рідненька.

Світлана Миронюк

З нагоди Дня української армії, з ініціативи Спілки матерів загиблих м. Умані, Уманської волонтерської організації «Разом» та за підтримки Ради студентського самоврядування факультету економіки і підприємництва УНУС в Уманському національному університеті садівництва відбулася презентація авторської збірки віршів Світлани Миронюк «Пливе кача по Тисині».

Зустріч відбулася 7 грудня в читальному залі Наукової бібліотеки Уманського НУС. На презентації також були присутні волонтери Уманської громадської організації «Разом» Інна Титаренко та Світлана Мазур, студенти тавикладачі, колектив бібліотечних працівників і всі не байдужі.

Світлана Андріївна – мама Андрія Миронюка, уманчанина, «Кіборга», який загинув від кулі на Водохреще, 20 січня 2015 р. під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту м. Донецька. Андрій Миронюк (на псевдо «Сет») був розвідником 81-ї окремої аеромобільної бригади. За проявлені мужність та героїзм Указом президента України він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та відзначений знаком «За оборону Донецького аеропорту».

Загинув Андрій у 39 років; останні 12 років життя провів у Маріуполі: мав родину, мирну професію інженера – працював на місцевому металургійному заводі. Але у 2014 році, коли Росія розв’язала війну на Донбасі, знову пішов воювати, як колись воював проти російської окупації у Молдові, Абхазії, Осетії, Чечні у складі батальйону УНСО.

В Україні багато чули про «Сета», бійця УНСО, але не підозрювали, що він був письменником, автором книг, написаних у стилі «бойовика» («Кавказ», «Скіф»- його твори).

Усі присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблого героя та його побратимів-солдатів, які пішли з життя, захищаючи українську землю та свої родини.

Студентська молодь Уманського НУС не байдужа до того, що відбувається в країні, а тому вони роблять свій посильний вклад до покращення ситуації, що наразі склалася, всіляко підтримуючи наших бійців. Вірші, що прозвучали з уст студенток Ліліани Калюжної «Тату, вернись, я сумую» та Ольги Клинової «А матері чекають» до сліз розчулили присутніх і довели глибоке розуміння молоддю нинішньої ситуації в країні.

Ірина Слободяник – голова Ради студентського самоврядування факультету економіки і підприємництва, висловила вдячність від студентського колективу Світлані Миронюк за презентацію збірки. А також запросила до слова доцента кафедри соціально-гуманітарних та правових дисциплін УНУС Івана Пахольчука. В свою чергу Іван Степанович також висловив велику дяку талановитій жінці – матері загиблого героя за гідне виховання сина, та наголосив, що пам'ять про нього – завжди у наших серцях.

Небайдужість оточуючих тримає на цьому світі матерів воїнів, які покинули життєвий шлях захищаючи свою держави. «Біль материнський нічим не втішити, це душа її кричить, плаче, стогне, б’ється замкнена в тілі, яке ще не хоче відпускати іі туди куди вона лине – до своєї дитини». І саме таким болем пронизані вірші Світлани Андріївни. Потяг до віршування доповнився бажанням і здатністю висловлювати почуття з допомогою фарби і пензля. Тож поруч з віршами збірка наповнена авторськими ілюстраціями. Світлана Андріївна тихо, з застиглою сльозою на очах, читала свої вірші – вірші, що в серці лишаються назавжди.