Віталію Васільцову присвячується

Пробачте, доньки, татусеві

І ти, Наталочко, пробач,

Що в буйноцвітті цім травневім

Дарує вам не радість, – плач.

Ви ж знаєте: його стихія

Не телевізор і диван

В той час, як дзвонами Софії

На сполох в серце бив Майдан.

Не міг він в ту лиху годину

Коритись мовчки ворогам,

Й дивитися, як Україну

Веде до прірви ниций Хам.

Не вберегла молитва мами,

Не врятував дружини плач –

В руках, перекуплених  Хамом,

Не схибив «руссішен КАЛАШ»…

Упав, як дуб! Не на коліна!

В Небесній Сотні не один.

Бо вірилось, що Україна

Таки підніметься з колін.

А жахи днів тих перетліють

У споминах наших і снах

І слава ботоксна Росії

Розсиплеться із Путіним у прах.

Іван Пахольчук, доцент кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін

Фотогалерея