Виховна година «Голодомор у моєму селі»
У ці дні по всій Україні проводяться заходи вшанування жертв голодомору. Цьогорічне вшанування пам'яті жертв голодомору присвячене доброчинцям – тим людям, які в непростий час чинили добро, рятуючи від голоду співвітчизників у 1932-1933 роках.
За ініціативи студентів та заступника декана з виховної роботи факультету менеджменту Лілії Кустріч у читальній залі Наукової бібліотеки 19 листопада відбулася виховна година на тему «Голодомор у моєму селі».
«Пам’яті мільйонів селян, пам’яті мільйонів синів і дочок присвячується наше зібрання…».
Із вуст ведучих заходу Анастасії Гуменної, Омалії Керібової, Максима Подоляна та Олександра Хрипуна, які є студентами факультету менеджменту та учасниками СТЕМУ «Добродії», линуть болючі до крику, до німоти, до крові жорстокі факти про грізні роки геноциду.
«Котилася Україною скривавлена зоря…», ім’я якої – голод. А Україна ж була житницею континенту, а стала основою знищення ядра нації – селянства, національних цінностей!
Учасники заходу вшанували пам’ять про жертви голодомору запаленням свічки та хвилиною мовчання. Стукіт метроному, як удар серця, відбивав кожну хвилину непрожитого життя, загубленого у страшних нелюдських муках.
І знову факти, від яких холоне в жилах кров – в Україні був хліб! Його радянський уряд масово продавав за кордон, працювали на повну потужність заводи…
Наразі механізми творення голодомору виявлені, вони зберігаються у постановах партії. Один із них – жорстокий закон «Про п’ять колосків», який не сумісний з людським глуздом. Втрати по Україні становили понад 10 мільйонів осіб – пухлих і висохлих, їх засипали без домовин, неоспіваних, у ямах. Серед них було багато дітей різного віку.
Посильний внесок у добру справу роблять студенти університету. Максим Баранок, Назар Михайловин та Ліза Омельченко займалися дослідженнями явища геноциду своєї області. На зібранні прозвучали уривки із доповідних записок та книги пам’яті про випадки людоїдства, кількість померлих у селах вражала.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто поглумився над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.
Хай ніколи не повториться трагедія народу, хай ваші руки будуть міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Завжди пам’ятайте, яким кривавим був шлях до свободи, й дорожіть нею.
23 листопада, у День всенародної скорботи, запаліть свічку пам’яті, долучіться до акції вшанування жертв голодомору.
Хай запалена вами свічка стане вогником надії та впевненості, що наша нація – нескорена та непереможна.
Прес-центр університету
Фотогалерея
