Визначні постаті в українській літературі
Покоління відходить, покоління приходить, створюється історія, і як писав Максим Горький «… якщо не знати минулого, неможливо зрозуміти сучасного і мету майбутнього». Тож згадаємо українську письменницю Ольгу Юліанівну Кобилянську, якій 27 листопада виповнюється 150 років від дня народження.
Ольга Юліанівна Кобилянська (27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора, повіт Сучава, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина – 21 березня, 1942, Чернівці) – українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
Продовжуючи проблематику «Людини», повість «Царівна» (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію. Її творення й доопрацювання було тривалим (1888–1893), первісний текст був німецький, пізніший – український. Надрукували повість у газеті «Буковина» (1895) і того ж року вона вийшла в Чернівцях окремим виданням.
Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції в новелах, як «Аристократка» (1896), «Impromptu phantasie», Кобилянська продовжила розробляти їх у наступних творах і створила три цілісних образи жінок-інтелігенток в оповіданні «Valse melancolique» (1898). Згодом вона повернулася до цієї теми в повістях «Ніоба» (1905), «Через кладку», «За ситуаціями» (1913), «Апостол черні».
Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем – друга провідна лінія творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в 2-й половині 1880-х р.р. вона замислювалася над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. У новелі «Жебрачка» (1895) письменниця вперше показала людину з народу, яка опинилася без засобів до існування та живе з милостині.
Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська зобразила в новелах «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна». Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість «Земля».
Творчість Кобилянської 1920-1930-х р.р., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова й культура була об'єктом переслідувань, проте й у таких умовах Кобилянська налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь» (1921–1923), з місячником «Нові шляхи» (Львів), з видавництвом «Рух» (Харків), де протягом 1927–1929 років вийшли її «Твори» в 9 томах.
У творах Кобилянської періоду Першої світової війни та часів румунського панування з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни («Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі» (1917), «Зійшов з розуму» (1923) та ін.)
Кобилянська протягом майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування. Частина її творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були надруковані в періодичних виданнях; у 1901 р. вони вийшли окремою книжкою під назвою «Kleinrussische Novellen»». Найкращі твори письменниці вийшли у перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими.
За творами письменниці знято фільми: «Земля» (1954), «Вовчиха» (1967), «Меланхолійний вальс» (1990), «Царівна» (1994).
