Хай святиться ім’я Твоє, Тарасе!

Нещодавно актова зала Тальянківського аґротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва була вщерть переповнена студентами, викладачами, учнями школи та мешканцями села: так дружно люди зібралися, аби зі щирим душевним трепетом вшанувати 200-літній ювілей Тараса Шевченка. І свято вдалося на славу!

З ошатно вбраної сцени звучали вірші з «Кобзаря» та пісні на слова керелівського генія. Дійство супроводжувалось вражаючим відеомонтажем, який випроектовувався на екрані і поглиблював загальне сприйняття емоційного й смислового наповнення літературно-музичної композиції, присвяченої великому Кобзареві. А коли в кінці у виконанні хору «Горлиця» урочисто-піднесено й щемливо-зворушливо зазвучала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…», люди піднялися зі своїх місць і слухали цю духовну святиню нашого народу стоячи… У багатьох на очах бриніли сльози…

Хочеться вірити, що душа нашого Пророка в ті благословенні миті чула з небес ту святобливу щирість тальянківців. Певно, що чула. Обов’язково чула.

Хай святиться ім’я Твоє, Тарасе! Хай святиться ім’я Твоє!..

Царям, всесвітнім шинкарям,

І дукачі, і таляри,

І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукам

На сій землі

Свою ти силу ниспошли.

Мені ж, мій боже, на землі

Подай любов, сердечний рай!

І більш нічого не давай! 

Царів, кровавих шинкарів,

У пута кутії окуй,

В склепу глибокім замуруй.

Трудящим людям, всеблагий,

На їх окраденій землі

Свою ти силу ниспошли.

А чистих серцем – коло їх

Постав ти ангели свої,

Щоб чистоту їх соблюли.

Мені ж, о господи, подай

Любити правду на землі

І друга щирого пошли!

Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

Шановні друзі!

Вірш, який Ви щойно прочитали, називається «Молитва». Написав його Шевченко із 24 по 26 травня 1860 року в Петербурзі. Жити йому залишалося менше року. І Тарас, ніби передчуваючи, що дні його на сьому світі лічені, зводив рахунки з власною долею, підводив риску під своїм життям і при цьому ненастанно й ревно молився за рідний народ… Великий людинолюбець і ненастанний правдошукач, мученик-страстотерпець і водночас нескоренний Прометей-тираноборець, він упокорено й водночас наполегливо  благав у Бога святого благословення й заступництва для «чистих серцем», тобто для всіх добрих, совісних і «трудящих» людей, для «мертвих і живих, і ненароджених земляків» своїх, для майбутніх поколінь українців, а значить, і для нас із вами.

Боляче й гірко це усвідомлювати, але такий довгоочікуваний, такий жаданий для українців усього світу 200-літній Ювілей нашого національного Генія, на жаль,  збігся з великими тривогами й страшними випробуваннями, які переживає в ці місяці наш народ. Велика загроза нависла над Україною. І нині нам усім разом, як ніколи, потрібні духовна сила, одностайність у думках, сподіваннях і діях і намолені велемудрим і далекоглядним Тарасом «єдиномисліє» і «братолюбіє».  Тож єднаймося, братаймося і сталімо свою громадянську відвагу! І хай дає нам наснагу святе Шевченкове одкровення:

Свою Україну любіть!

Любіть її… Во врем’я люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть…

Тож прислухаймося до пророчих настанов свого духовного Батька і помолімось усі разом за Вітчизну, за Шевченкову і нашу Україну! Помолімось, братове! Щиро і ревно помолімось, і душа Тарасова нас почує і молитиметься разом із нами!..

Сергій ТИХОЛОЗ, учитель

Фотогалерея