ХРАНИТЕЛІ ЗНАНЬ: бібліотека Уманського СГІ ім. О.М. Горького у довоєнні роки та в період Великої Вітчизняної війни
Уманський сільськогосподарський інститут ім. О.М. Горького у довоєнні роки був найстарішим осередком аграрної освіти не тільки в регіоні, а й в Україні. Особливого розквіту інститут досяг перед Великою Вітчизняною війною: 16 кафедр навчального закладу було обладнано найсучаснішими освітніми засобами. Уже тоді інститут мав велике дослідне господарство, оранжереї та теплиці, багаті кабінети, лабораторії і бібліотеку. Знаходилась бібліотека у стінах старовинного двоповерхового мурованого будинку, зведеного в 1860 році, та в якому були відповідно обладнані стелажі для книг, каталожні шафи, сховища, читальня.
Перед війною фонд бібліотеки нараховував 100 000 томів. Він комплектувався у відповідності до спеціальностей інституту: плодівництво, овочівництво, рільництво, агропедагогіка та ін. Бібліотека мала дуже багаті розділи з точних наук: математики, фізики і т.д. Широко була представлена література всіх галузей сільського господарства. Були у бібліотеці й дуже рідкісні екземпляри, як «Ботаники первоначальные основания» (сочинил врачебной науки доктор и повивального искусства профессор Нестор Максимович Амбодик. 1795 год в граде с.Петра), «Беседы о сельском хозяйстве» (1845 р.), «Курс земледелия с приложением к полеводству» (1837 р.) і багато інших.
Зберігалися у бібліотеці й журнали за десятки років. Так, журнал «Сельское хазяйство» підібрано, починаючи з 1883 року. Цінними були й інші періодичні видання: «Вестник Европы», «Современник», «Отечественные записки», «Киевская старина» та ін.
Багатим у бібліотеці був відділ іноземної літератури. Він нараховував понад 11 тисяч книг. Розділ розкішно ілюстрованих альбомів з питань сільського господарства цього відділу викликав значну цікавість у науковців інституту.
Багатими були зібрання бібліотеки з історії російської літератури та історії народів СРСР. Це «История литературы» Маколея, «История развития общественной мысли» Грановського, друга Герцена, «История русской словесности» Полевого й ін.
Зі свого 24-тисячного річного бюджету бібліотека значну суму витрачала на придбання підручників для задоволення вимог студентів.
Перед війною бібліотека одержувала 150 назв журналів та 22 назви газет.
Читальню бібліотеки щовечора відвідували до 250 читачів.
Завідувач бібліотеки В.І. Пашина разом із колективом працівників бібліотеки активно проводили культурно-просвітницьку роботу, вони допомагали викладачам інституту формувати у студентів цінні позиції щодо освіти, культури, мистецтва, тощо. Для студентів бібліотекарі були порадниками у виборі потрібної книги, журналу, газети, створюючи умови індивідуальних здібностей, завдяки використанню нагромадженого людством життєвого досвіду, отримання певного кола знань, необхідного в агрономії.
Чорним днем для Уманського СГІ стало 1 серпня 1941 року. У місто ввірвались гітлерівські війська. На території інституту розташувались військові частини ворога. Німці перетворили аудиторії і лабораторії сільськогосподарського інституту на казарми. До січня 1944 року безчинствував ворог, а 12 січня 1944 р. над «Софіївкою» знялись «довгі язики полум’я». У безсилій люті, відступаючи під ударами Червоної Армії, німці підпалили інститут. У вогні загинула значна частина будівель і устаткування: зруйновано п’ять великих корпусів, студентські гуртожитки, лікарню з поліклінікою, заподіяна велика шкода садам, полям, розграбовано цінне устаткування кабінетів і лабораторій, зібране інститутом майже за сторічну історію його існування. Всього інституту було нанесено збитків на суму 7,5 мільйонів карбованців. Майже повністю були знищені фонди книгозбірні: спалено, пограбовано і вивезено більше п’яти тисяч рідкісних видань до Німеччини. Та все-таки частину фонду бібліотеки вдалося зберегти.
Завідувач бібліотеки Валентина Іванівна Пашина, асистент кафедри ботаніки Віра Спиридонівна Горячева, механік Микола Іванович Коцюбинський, лаборантка Зінаїда Макарівна Ковальчук, головний бухгалтер Михайло Іванович Латюк відібрали частину підручників і найцінніші фундаментальні видання, які разом із книгами педінституту, технікумів і найбільш великих шкіл, частиною літератури з міської бібліотеки, що були звезені в Уманський сільськогосподарський інститут, замурували цеглою в одній із кімнат та заштукатурили вхід.
Схованки у бібліотеці фашисти не виявили, і книги вдалося зберегти. 10 березня 1944 року, коли Умань було звільнено від окупації, сотні і сотні томів, які надійно заховали і зберегли від ворога наші патріоти, повернулися на бібліотечні полиці і стали основним джерелом друкованої літератури для студентів і викладачів.
Після війни на адресу нашого навчального закладу надійшли пограбовані ворогами деякі книги, такі як «Ботаника» П.М. Жуковського та «Сочинения» І.В. Мічуріна, зі штампом Уманського сільськогосподарського інституту, знайдені старшим сержантом Авровим у помісті Хенкеля.
Після довгожданого дня визволення 10 березня 1944 року інститут почав підготовку до нового навчального року. Студенти та викладачі працювали з повною віддачею. Поповнювалися обладнанням лабораторії і кабінети. Завідувач бібліотеки В.І. Пашина разом із бібліотекарями З.М. Гнатенко, К.М. Свідзінським, Л. Рулєвою впорядковували фонди бібліотеки і підготовляли їх до обслуговування студентів. Після війни фонд бібліотеки нараховував 51 698 одиниць.
15 березня 1944 р. було прийнято рішення про відновлення роботи Уманського сільськогосподарського інституту ім. О.М. Горького. Представник Наркомзему УРСР Г.П. Бутенко відзначив велику роботу, проведену колективом навчального закладу, в тому числі і бібліотеки до цієї події.
