Жахіття голодного геноциду українського народу
Голодомор, геноцид української нації… Зараз, коли секретні документи спецслужб відкривають перед сучасниками моторошні накази урядовців, суху жахливу статистику знищення нашого народу, страшні свідчення очевидців подій 1932-1933 років ми з року в рік все більше усвідомлюємо, через які нелюдські муки й тортури довелося пройти українському народу за право бути вільним.
Четверта субота листопада – день пам‘яті жертв голодоморів в Україні. Переважно ми згадуємо один голодомор – 1932-1933 років, але насправді їх було три: у 1921–1923 рр., 1932–1933 рр. та 1946–1947 роках. Планомірне, холодне, жорстоке, повільне, мученицьке вбивство української нації: за волелюбність, працьовитість, бажання жити у власній державі, власне мислення.
Ці три чорні хвилі, які за розчерком владного пера накрили нашу землю, забрали життя мільйонів українців. Багатотомники книжкової пам’яті зафіксували імена мільйонів загублених життів. Їм, відомим і безіменним, братські могили закрили стражденні очі. А ми щороку згадуємо про своїх рідних, які, можливо, були б і досі з нами, якби не імперська машина репресій, спрямована на виховання покори і рабської свідомості у непокірних народів.
25 листопада студенти і викладачі факультету економіки і підприємництва вшанували пам'ять жертв голодних репресій м. Умані й уманського району, поклавши квіти до Пам’ятника жертвам репресій і запаливши лампадки пам’яті.
Крізь роки ми відчуваємо біль втрат, споглядаючи на старих фото голодну безвихідь в очах наших співвітчизників. І нехай свічі пам’яті, запалені нами нині, зігріють душі мільйонів українців, які поглинула безжальна хвиля голоду…
26 листопада делегація університету взяла участь у вшануванні пам’яті жертв голодомору. Долучились до загальнодержавної хвилини мовчання, запалили лампадки пам’яті та поклали колоски до пам’ятника жертвам репресій. І доки б’ється серце українця, нехай вона горить у ньому пам’яттю про тих, хто загинув голодною смертю у 1932-1933 роках.
Прес-центр Уманського НУС
Фотогалерея
