1 листопада 2005 року Генеральна асамблея ООН ухвалила
резолюцію щодо відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Цього дня 1945 року війська І Українського фронту звільнили
Освенцім (Аушвіц) – найбільший
з нацистських таборів смерті, що розміщувався на території
Польщі. За деякими даними, з кінця травня 1940 року до
січня 1945 року тут було знищено більше 1,1 мільйона євреїв, 70 тисяч
поляків, 25 тисяч ромів, 15 тисяч військовополонених з СРСР та інших країн.
Для України гнітючим символом Голокосту є Бабин Яр, який під
час Великої Вітчизняної війни фашисти використовували це урочище як місце
масових розстрілів.
Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий
час був закритим. Вивчення документів і спогадів доводить, що територія України
стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи
«остаточного розв’язування єврейського питання». Трагедія українських євреїв
була не просто частиною Катастрофи європейського єврейства у роки світової
війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти вирішили остаточно
знищити всіх євреїв Європи.
За офіційною статистикою, яку склали за даними довоєнних і
післявоєнних переписів населення, під час Голокосту було знищено 6 млн євреїв.
У цей день пам'яті висловлюють слова співчуття рідним і
близьким усіх загиблих від рук нацистів у роки Другої світової війни.
Сплановане і систематичне вбивство мільйонів євреїв та представників інших
національностей є незрозумілим проявом людської жорстокості і визнається
світовим співтовариством злочином, що не має терміну давності.
У День скорботи і пам’яті ми приєднуємося до загальної
печалі та співчуваємо всьому цьому болю, ім’я якого – Голокост.
