15 лютого – День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів
15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Через горнило радянсько-афганської війни пройшло понад 160 тисяч українців. Понад 3 тисячі солдат загинули у чужій 10-річній Афганській війні, десятки вважаються зниклими безвісти або тими, хто потрапив у полон, інші – скалічені навіки морально та фізично: поранення отримали більш ніж 8 тисяч українців (за іншими статистичними даними – 11 тисяч), з них майже 5 тисяч повернулися додому інвалідами.
Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, прирівняні до учасників бойових дій – осіб, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини.Тоді це називали «виконанням інтернаціонального обов’язку».
З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності та вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
Занадто дорога ціна була сплачена за війну, однак будь-яка війна не варта навіть одного втраченого людського життя. В очах воїнів-інтернаціоналістів навіки викарбуваний біль втрати, останній подих товариша. Кривава посмішка війни, тяжкий подих смерті, не всі живі, та той хто живий – знає надто велику ціну війни. Воїни не розповідають про воєнні події, лише скляні очі переказують нам трагедію війни і людський біль та безкінечну біду, щохвилинний ризик своїм життям.
Колектив Уманського національного університету садівництва здійснив покладання до меморіалів, у знак глибокої світлої пам’яті про воїнів-інтернаціоналістів, які своїм подвигом, прикладом справжньої самовідданості, патріотизму, чесності, високого морального духу зробили крок у безсмертя. Схиляємо у пошані голови перед живими військовослужбовцями та воїнами-інтернаціоналістами, які полягли навіки, відчули жорстоке пекло кровопролитної війни. Далеко від рідної землі вони з честю виконували свій інтернаціональний обов’язок, відстоювали справедливість, захищаючи мир і спокій.
Пресцентр Уманського НУС
