16 жовтня — День відродження козацтва
Саме під такою назвою цього ж дня 1918 року вийшов указ, який має нині гасло «Козацтву бути!».
Важливість історичної минувшини для спільноти Уманського національного університету садівництва не перебільшена. Студентська молодь щоденно черпає історичні джерела, аби збагнути наповнення нації культурною спадщиною, науковими здобутками та духовністю. Наші попередники є носіями не лише традиційних образотворчих, вокальних, побутових мистецтв, вони стали родоначальниками військового мистецтва, без якого сучасники б не змогли існувати сьогодні. Українські землі з давніх-давен приваблювали іноземців своєю родючістю та красою. Войовничість прадавніх козаків виникла з необхідності, а не за для забави, допомагаючи народу зберегти кордони й ідентичність. Пізніше козацтво багатогранно влилося у культурні традиції, господарську діяльність, звичаї та побут, у судочинство та духовність українського народу, в соціальний устрій та особисті національні цінності. Роль козацтва в історії України одна з ключових і «Указ про відродження козацтва» від 16 жовтня 1918 року, автором якого є український гетьман Павло СКОРОПАДСЬКИЙ, праправнук брата гетьмана Івана СКОРОПАДСЬКОГО, вказують на болючі й нині питання пов’язані з формою громадської діяльності прихильників українського консерватизму. Володимир ВИННИЧЕНКО писав про ситуацію, що склалася в період гетьманату: «…бідні руські чиновнички, що позасідали на посадах, поперелякувались і кинулись учити українську мову. Книгарні, українські й неукраїнські, найкраще торгували українськими словниками та граматиками за тих чудернацьких часів скакання руської реакції по-українськи».
Українські козаки — потужна сила єднання й ідентичності нації, — живильна сила українського народу, міцне та здорове коріння для військових захисників сьогодення. Українське козацтво на поприщі історичних фронтирних спільнот є унікальним у ролі, яку йому судилося відіграти та в спадок передати сучасникам вільний дух і свободолюбність українців. Захисники, захисниці, воїни, які нині стали щитом між тероризмом та гуманною європейською цивілізацією, змушують іноземців дивитися на Україну та її історичну минувшину через правдиві події очима істини, а не крізь призму московських неправдивих літописних свідчень. Тож шануймося, нащадки українського козацтва, будьмо міцні духом та сильні тілом. Хай козацька наснага буде і в побуті, й у вмінні боронити власні кордони та кордони рідної країни, а козацька слава прадідів наповнить серця і душі кожного Воїна Світла вірою у перемогу!
