23 серпня - Європейський день пам'яті жертв сталінізму та нацизму
День пам'яті жертв тоталітарних ідеологій – сталінізму та націонал-соціалізму – має на меті попередити жорстокий геноцид стосовно людства. Адже не минуло і століття, як на землю повернулися злочини історичної минувши, тільки цього разу головними терористами, катами і вбивцями виступив весь російський народ. Власним мовчанням вони підтвердили згоду злочинній владі на війну проти сусідньої держави. Однак український народ, ставши на захист рідної землі, укріпив власну позицію самоповаги, ідентичності, гідності та волелюбства, отримавши у світової спільноти захват і неймовірну пошану. І нині кожен українець є синонімом героїзму та патріотизму. «Саме так треба любити Батьківщину» – лозунгують лідери розвинених країн світу.
Сталінізм і нацизм – дві пошесті, ракові пухлини ХХ століття. Свого часу їх жертвами стали українці, які були позбавлені власної державності та розділені поміж кількох країн. Друга світова війна стала поприщем для ворожнечі та вбивств, в якій українці, які відстоювали ідею власної держави, були обдурені та зацьковані почергово обома тоталітарними течіями. Саме змова Гітлера та Сталіна з поділу світового володарювання перенесла арену бойових дій в Україну. З найперших днів війни, починаючи з вересня 1939 року, коли перші німецькі бомби були скинуті на Львів та інші міста, що опинилися на лінії наступу нацистської Німеччини, і до 1944, коли військова нищівна кавалькада вдруге прокотилася українською землею, повторно спалюючи заледве животілі території. І нині нам усім варто пам’ятати, що в період з вересня 1939 і до червня 1941 року СРСР був союзником Третього рейху, що засвідчує спільність їхніх думок і цілей. Пакт Гітлера-Сталіна, відомий як Молотова - Ріббентропа, зафіксував змову між двома найбільшими тоталітарними режимами історії і розв’язав кровопролитну війну. Але що б там не ділили ці два кровожерливих режими, Україна за планами обох підлягала знищенню…
Нині інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАНУ, підраховуючи втрати у Другій світовій саме українських громадян, фіксує від 8 до 10 млн жертв. Світова спільнота визнає масові депортації, убивства та поневолення, які проводилися з актами агресії як прихильниками сталінізму, так і сповідувачами фашизму. І вони беззаперечно підлягають під категорію не просто військових злочинів, а злочинів проти людяності.
Концентраційні табори, депортація, фільтраційні установи, тотальне знищення воледумців – таким стало для України ХХ століття. І якщо початок ХХІ давав надію на мирний розвиток, то 24 лютого країна-агресор – росія – нехтуючи усіма нормами Міжнародного права, стала жорстоким вбивцею усіх моральних цінностей і здорової свідомості, виявивши на весь світ своє вбивче тваринне нутро. І знову світ згадав про фільтраційні табори, вкотре прокотилися українськими селами і містечками катування, розстріли, зґвалтування, мародерства... Такий він – рашизм – гібрид сталінських маніакальних репресій і зажерливого нацизму.
Збереження пам’яті про жертв сталінізму та нацизму – тих, хто у замерзли у холодних вагонах під час масових депортацій, всіх, кого знищили у катівнях, сільських церквах, підвалах і газових камерах – це один з кроків укорінення демократії, зміцнення миру та стабільності у всьому світі, адже він допоможе людству уникнути повторень чорних історичних витків. Правдивість подій минулого і жахливі діяння сьогодення спрямовані проти людяності. І вони неодмінно мають бути зупинені, зафіксовані та покарані світовою спільнотою!
Пресцентр Уманського НУС
