Геноцидне лихоліття 1944...

18 травня для всієї прогресивної, патріотичної спільноти є пам’ятною датою: у 2015 році Верховна рада України встановила цей день на знак скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

Це був справжній геноцид, адже починаючи з 18 травня 1944 року, близько 200 тисяч кримських татар було вивезено з Криму в місця заслання. З них понад 30 тисяч, згідно даних досліджень Українського інституту національної пам’яті, загинули від виснаження та хвороб під час депортації (інші джерела називають цифру близько 110 тисяч осіб).

До нівелювань історичної пам’яті про кримську державність та її народу радянський режим вдався після скоєної депортації, тож відтоді автономію Криму було змінено на статус звичайної області, а переважний відсоток кримської топоніміки – на стандартизовані радянські назви. Культурні та історичні пам’ятки також було знищено.

Згідно історичних документів, до операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини. Вони могли брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію з розрахунку до 500 кг на родину. Але насправді вони встигали зібрати 20–30 кг. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання – протягом року, до завершення війни, від голоду, хвороб і виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.

Безперечно, територіальна цілісність – запорука здорового й успішного народу. Репатріація кримських татар до Криму розпочалася 1968 року. 200 родин, починаючи з 1960 р., прибули додому самостійно, а загалом масове повернення завершилося в 1980 роках, коли в Криму було відновлено проживання близько 7 тисяч кримських татар.

Насильно переселені народи Криму пізнали тяжкі страждання та випробовування. Низько схиляємо голови перед загиблими в пам’яті про лихоліття 1944 року...

Пресцентр Уманськог НУС