28.12.2015 1409

Гортаючи календар

Новий рік – одне з найдавніших і найулюбленіших свят, що єднає країни і континенти земної кулі. Для будь-якого народу Новий рік – це час, коли, озираючись на прожиті 365 днів, люди оцінюють своє життя, будують плани на майбутнє. Віримо ми в долю чи ні, та все ж таки сподіваємось, що рік, який настає, принесе нам і нашим близьким щось нове, добре і радісне. А тому хочеться залишити неприємності та негаразди у році, що минає.

Колись наші предки давні слов`яни святкували новий рік 1 березня – з настанням весни. Вони прикрашали вишневі дерева восковими свічками на честь богів родючості, а на новорічний стіл клали перед кожним три голівки часнику та дванадцять цибулин, які прикривали духмяним сіном. Вважалось, що це захищає родину і гостей від злих духів і хвороб. Навесні розливались ріки, підступаючи до осель. Можливо, з тих часів залишились словосполучення – «з наступаючим», яке втратило лише одне слово «повінем». І саме весняна погода напередодні 2016 року нагадує нам давню минувшину.

Традиції прикрашання новорічного столу тепер сучасні. І наші читачі мали змогу познайомитись з вишуканим дизайном новорічного столу у бібліографічному відділі, де Вікторія Гейко-Черних підготувала невеличкий майстер-клас «Новий рік – сімейне свято, за столом рідні багато».

З прийняттям християнства українці, за прикладом греків, почали святкувати новий рік 1 вересня, і це тривало аж до XVIII століття. Святкування початку відліку часу після збору врожаю залишило до сьогодення звичай бажати один одному щедрого нового року.

Святкування Нового року 1 січня на наших землях увів своїм указом Петро І: «І на знак доброго починання і нового столітнього віку вітати одне одного у веселощах з Новим роком. По знатних та проїжджих вулицях біля воріт та будинків вчинити деякі прикраси з дерев та гілок соснових, ялинових та ялівцевих, чинити стріляння з невеликих гармат та рушниць, пускати ракети, скільки у кого вийде, і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по деревцю або по гілочці на ворота або над храминою своєю поставити.»

Відтоді вже 316 років ми святкуємо Новий рік 1 січня. І у кожній сім’ї за цей час сформувалися свої особливі традиції, родинні обереги, пам'ять про своє коріння. На новорічні серветці, зробленій ще бабусею, Ольга Ковальчук зробила креативну новорічну композицію, яка може стати окрасою і домівки, й офісу.

Новий рік – веселе та гомінке свято. Його важко уявити без Діда Мороза й Снігуроньки, ялинок і ялинкових прикрас,сяючих гірлянд, штучних сніжинок, шампанського і мандарин, вітальних листівок.

А от вітальних листівок, реальних, а не віртуальних ми вже майже не надсилаємо… Смс, шаблони з Інтернету… Та пошукайте у своїх шафах, якщо збереглись, новорічні листівки минулих років: побажання у них дуже схожі на сучасні, але вони написані рукою, а точніше душею.

Над дверима абонементу художньої літератури красується різдвяний вінок, зроблений літстудійцями, що символізує колесо життя без початку і кінця.

А наші читачі можуть ознайомитись з невеличкою частиною новорічних листівок, яку залишила мені у спадок моя мама Зоя Олексіївна. Тепер і я, на згадку про маму, щороку купую новорічні і різдвяні листівки… І з надією заглядаю у поштову скриньку, сподіваючись отримати старомодне привітання.