Книга – джерело мудрості
Книги – джерело життя, у них зібрана мудрість століть, книги дозволяють всебічно розвиватися особистості.
Щорічно рада студентського самоврядування Уманського НУС поповнює полиці художнього відділу університетської бібліотеки новими примірниками. Цей рік не став виключенням, – цього разу бібліотека поповнилася книгами відомого письменника Пауло Коельйо «Рукопис, знайдений в Аккрі», «Одинадцять хвилин», «Адюльтер».
Сюжет книги Коельйо «Рукопис, знайдений в Аккрі» розгортається 1099 року в Єрусалимі. Місто готується до вторгнення хрестоносців; грек, відомий як Копта, скликає збори з юнаків і старих дідів, з чоловіків і жінок міста. Великий гурт людей, куди входять християни, юдеї й мусульмани, збирається на майдані, думаючи, що почує настанови, як приготуватися до битви, але Копта хоче говорити з ними зовсім не про це. Усе свідчить про те, що поразка близька й неминуча, але грек хоче тільки заохотити людей шукати мудрість, яка існує в їхньому повсякденному житті, що навчає їх уникати викликів і труднощів. Справжні знання слід шукати у живому коханні, у пережитих утратах, у хвилинах кризи та слави і у щоденному співжитті з неминучістю смерті.
«Одинадцять хвилин» – це історія творення особистості жінки досить незвичайним шляхом. Марія – дівчина із глухої бразильської провінції, з родини морського торговця та швачки і мала абсолютно звичайне життя. Вона хотіла, як усі пристойні жінки, вийти заміж за хорошого чоловіка, народити йому дітей та жити у будиночку біля моря.
Книга «Адюльтер» розповідає читачам про жінку, яка на перший погляд має все:
коханого чоловіка, чарівних дітей, успішну кар’єру… Але одного дня Лінда усвідомлює, що таке життя, про яке інші тільки мріють, їй несила терпіти. Все, що вона відчуває, – це сама порожнеча. Чим можна зарадити, коли, здається, усі мрії здійснилися й більше нема чого бажати? Зустріч із Жакобом, її колишнім бойфрендом, пробуджує в жінці забуту пристрасть і гостроту почуттів. Але рано чи пізно доведеться зробити вибір. Можливо, найважливіший у житті.
Звичайно ж, поповнилася бібліотека і книгами українських письменників Василя Шкляра та Жанни Куяви.
Книга Василя Шкляра «Чорне сонце» розповідає про російсько-українську війну очима бійця полку «Азов». Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.
Майже детективно розпочинається роман Жанни Куяви «Дерево, що росте в мені». Пацієнт алергологічного відділення обласної лікарні Сава Нагорний знаходить прощальну записку дівчини, котра явно має намір здійснити те, що тепер називають іноземним (і навіть модним) словом «суїцид». Добрий і співчутливий до чужої біди, Сава негайно розпочинає пошук авторки листа-волання. Авжеж, волання про порятунок. Бо ті, хто всерйоз вирішив звести рахунок із життям, роблять це, як правило, тихо й несподівано, і не гублять передсмертних листів-записок.
Кожна книга – це окрема історія, яка може нас чомусь навчити. У цих книгах висвітлюються проблеми кохання, війни, як вижити в ситуаціях, коли опускаються руки. У книгах – мудрість поколінь, про яку казав видатний поет Т.Г.Шевченко: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь і свого не цурайтесь».
Вікторія Уманчик, голова ради студентського самоврядування
Фотогалерея
