Першій українській конституції – 312 років
5 квітня 1710 року у м. Бердери між козаками Війська Запорозького, козацькою старшиною та новообраним гетьманом Пилипом Орликом було укладено «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького». Даний документ мав силу визначення взаємовідносин між гетьманом і керівною ланкою козацтва, окреслював основи державного устрою України та права й обов'язки у випадку відвоювання її територій від Московського царства та Речі Посполитої, а також проголошував причини переходу Війська Запорозького під протекторат Шведського Королівства. Договір був скріплений присягою Пилипа Орлика, його підписом і державною печаткою Війська Запорозького, а пізніше – затверджений королем Швеції Карлом XII як «гарантом і протектором України».
Договір складався зі вступу-преамбули та 16 статей і зберігся у декількох редакціях: основний та скорочений тексти латинською мовою, а також два тексти староукраїнською мовою. Рукописи скороченого варіанту та преамбули основного варіанту латиною зберігаються у Національному архіві Швеції. А оригінальний рукопис договору староукраїнською мовою, з особистим підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького, і його пізніша скорописна діловодна копія, на жаль, як і більшість сторичних скарбів України, зберігаються у державному архіві давніх актів держави-агресорки, яка таким чином намагалася знищити нашу автентичну давню історію.
Через несприятливу міжнародну ситуацію договір не вступив у повну силу. Однак протягом кількох років, зокрема, за часів походів військ Пилипа Орлика 1711 р. і 1713 р., його положення частково діяли на теренах нашої держави та були визнані місцевим населенням. До 1733 року норми даного договору частково виконувалися Військом Запорозьким Низовим під час перебування його в Олешках.
«Договори і Постановлення…» заклали основу розвитку українського конституціоналізму нової і новітньої доби та стали визначною історичною пам'яткою української та європейської політичної думки XVIII століття.
Свобода, загалом, є первинним поняттям у системі прав людини та громадянина. Вона характеризує її загальний стан і соціальний статус та створює передумови для суб'єктивних прав людини вчинення тих чи інших конкретних дій у межах норм права та власної відповідальності.
Свободу людини характеризують наступні умови:
- люди вільні від свого народження і ніхто не має права порушувати їхні природні права, а держава у демократичному суспільстві є головним гарантом свободи людини;
- людина вільна робити все, за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством;
- люди мають рівні можливості, закріплені правом.
Україна – незалежна і територіально, і духом інтелектуальна країна з сильним, цілеспрямованим і волелюбним народом. Наші люди мають міцне, здорове коріння та спільну мету – мирна країна, що процвітає та розвивається. Нині ми боремося за свою свободу з лютою та безпринципною у своїй середньовічній бездушності та жорстокості ворожою навалою. І ми неодмінно вистоїмо, адже ми – вільні люди, яких ніколи не переможуть раби.
Пресцентр Уманського НУС
