18.06.2020 3692

Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я

Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Англійською мовою її позначають як «resilience». Кожен з нас зустрічається у житті з різними викликами, починаючи від простих щоденних і закінчуючи більш складними та навіть травмуючими. Відповідно, кожна людина справляється з цим по-різному: з різними думками, емоційною реакцією та поведінкою. Цьому ми завдячуємо такому поняттю як стресостійкість, антикрихкість або резилієнтність. Усі ці слова характеризують вміння справлятися зі складними ситуаціями, здійснювати здорову адаптацію до стресових умов. Проте як розвинути стресостійкість? Як ми зазвичай приймаємо удар стресової ситуації? На що більше схожі: на крихку ялинкову прикрасу чи на тенісний м’ячик? Сила удару може бути однакова, однак дві кульки ведуть себе зовсім по-різному. Очевидно, що може бутивміння та певна сила, що допомагає нам мобілізуватися і проходити життєві випробування.

Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Існує міф, що можна навчитися кількох секретних психологічних технік і відразу стати стійким. Однак стійкість – це здатність, що формується практикою, а також тим, як людина вивчає себе та свої реакції, досліджує, усвідомлює та використовує власний досвід у подальшому. Це так звані психологічні м’язи, для гарного вигляду яких потрібні систематичні тренування. Ми навряд чи зможемо з першого дня у залі показати вражаючі результати, для цього нам потрібен час і бажання працювати над собою. От і дане вміння формується у результаті певного досвіду, однак, головним є не його важкість чи складність, а те, які висновки при цьому робимо. Досвід може зламати і нічого не навчити. Що ж тоді нас тренує? Ми стаємо стійкими, коли не автоматично, а самостійно обираємо, як реагувати на те, що відбувається з нами, коли робимо свідомий вибір реагувати мудро, легко та резилієнтно. Для цього спочатку задаємо собі запитання: «Я прагну, щоб мене поглинув відчай чи хочу бути в доброму психологічному стані?», «Я хочу озлобитися і стати токсичною й агресивною особистістю чи жити з вірою, вдячністю і любов’ю в серці та цінувати життя?», «Я не хочу брати відповідальність за стосунки з близькими людьми і пересваритися з усіма чи хочу усвідомлено навчитися робити кроки назустріч?». Даючи відповіді на ці та інші питання ми поступово переходимо від страху до мужності, від відчаю й озлоблення до надії, світла та любові.

Умовно можна виділити п’ять компонентів резилієнтності, п’ять так званих «груп м’язів», які ми при цьому «тренуємо». Тренування їх можливе лише в комплексі. Спробуємо краще зрозуміти на прикладі підготовки походу в гори. Що для  цього потрібно?

Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я

  1. Мапа-орієнтир. Це знання, а надалі і вміння по-іншому сприймати ситуацію, формувати корисні думки та фокусуватися на позитивній перспективі, а не на відчуттях страху та тривоги. Це наша мудра життєва філософія. На даний час ми можемо думати: «Жах, всюди є якісь обмеження, мене це дратує з кожним днем все більше, я страждаю від цього, стільки хворих, всюди небезпека і я можу захворіти та померти». Так наші думки перетворюються на важкий тягар. А можемо сприймати по-іншому: «Я обираю менше відвідувати людні місця, бо на часі є така необхідність, я турбуюся таким чином про здоров’я своє та інших людей. Дійсно, люди хворіють, але це не означає, що і маю обов’язково захворіти. Крім того, люди виліковуються, а у багатьох випадках переносять хворобу взагалі безсимптомно. Окрім того, є скільки всього, що я МАЮ МОЖЛИВІСТЬ робити: бути поруч зі своїми рідними, працювати та вдосконалювати свої професійні вміння, навчатись новому, переглядати цікаві кінофільми, турбуватися про домашніх улюбленців, насолоджуватись літом і т.д.». Отже резилієнтність – це уміння резилієнтно мислити!

Наскільки ми можемо впливати на ситуацію? Кожен має різну думку, але більшість погоджується, що в даний час десь на відсотків 30 і то відносно. А на скільки ми впливаємо на своє відношення до ситуації, на її сприяйняття? Відповідь – 100%! Отже, ми страждаємо не стільки від ситуації, скільки від своїх думок, породжених страхами та тривогою.

  1. Кроки. Щоб досягнути бажаного не достатньо просто мати знання, а треба діяти і йти вперед. Дії – це наша корисна та мудра поведінка. Теорія без практики залишатиметься просто філософією. Досить часто люди, отримавши певне знання, з часом повідомляють, що воно не працює. Дійсно, саме по собі воно не працює, адже інформація – це лише інструмент, який дасть користь лише тоді, коли працюємо ми!
  2. Компас. Ми маємо розуміти свої цінності, мотиви, плекати свою Віру, розвивати духовність, розуміти, задля чого ми хочемо жити, усвідомлювати мотиви свого росту, сенс життя і як ми хочемо його прожити. Цінності – це не про те «що я хочу мати», а про те «як я хочу жити»: розуміння орієнтирів, яке життя і яку реальність я хочу створювати щодня, якими емоціями наповнювати себе і простір навколо, що я даю Світу і як проявляю свою вдячність. Це дуже важливо!
  3. Ресурси. Важливим навиком резилієнтності є розумна турбота про себе, про власне фізичне та психологічне здоров’я. Дотик до того, що дає нам силу та добрі думки, контакт з особистими цінностями. У кожного цей перелік свій. І важливим є розуміння того, що дає нам гарний настрій, допомагає, збагачує духовно та додає сили, а що заважає рухатися вперед. Дорогі для нас люди, улюблена музика, цікаві справи, хобі, захоплення, горнятко запашної кави – все це та багато іншого, що плекає в нас уміння радіти життю по якому йдемо! Все, що нас надихає та збагачує енергетично.
  4. Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
    Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
    Стосунки.
    Якщо одна людина під тягарем життєвих ситуацій згинається, то інша людина може бути поруч і допомогти їй випростатись. Хто поруч з нами? З ким ми проходимо свій шлях? Чи вміємо ми турбуватися та підтримувати один одного? Чи є зрозумілим це для нашого близького кола людей? Яких стосунків ми прагнемо і чи сприяє наша сьогоднішня поведінка бажаним відносинам?

Резилієнтність – це не про суперсили героїв, яких неможливо вразити чи збити з ніг, бо ми всі живі люди, нам властиво падати та травмуватися, але це про вміння вставати, приймати ситуацію та загоювати рани, бути гнучким і стійким, залежно від ситуації. Помилки – це привід, щоб зробити необхідні висновки та, за можливості, виправити ситуацію і рухатись далі, а не займатися психологічними самоїдством, від чого жодної користі нікому немає. Задайтесь запитанням: «Чи не отруюю я своє сьогодення непомірним хвилюванням за майбутнє?». «Чи можу я наразі щось змінити в кращу сторону своєю тривожністю?». «Тривожність – це те що дає чи забирає в мене енергію?». А також пам’ятаємо: «Якщо щось іде не за нашим планом – значить ми не знаємо Реального Плану!»

Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Розвиток резилієнтності як передумова психологічного здоров’я
Це є тільки особисте РІШЕННЯ: злитися чи прийняти життєву ситуацію, якою вона є, страждати чи знайти ресурси. Ми можемо перебувати у постійній тривожності, а можемо вийти з неї. У першу чергу має бути НАШ ВИБІР, а вже потім певні психологічні техніки, що, безумовно, є дієвими інструментами, які можуть бути корисними на шляху до бажаного результату. Розуміючи це, наші звичні «я панікую», «я хвилююсь», змінюємо на «я ОБИРАЮ панікувати», «я ОБИРАЮ хвилюватись», «я ОБИРАЮ бути пригніченим», а якщо розуміємо, що вже досить – змінюємо свої думки в позитивному напрямку. Вже саме перефразування твердження із несвідомого на свідоме «Я обираю…» включає наше мислення та спонукає створення нових нейронних зв’язків, запускає бажання стати господарем власних думок, вийти з пригніченого стану, піднятись над ним, бути НАД ЕМОЦІЯМИ, а не В ЕМОЦІЯХ. У спокійному, гармонійному стані спадає тягар роз’їдаючої сили тривожності, приходять потрібні думки та відчувається радість від життя!

Як ми прагнемо жити під час карантину? Особисто я вірю, що в цей невизначений час ми можемо завершити почате та навчитися нового, проаналізувати отриманий досвід, зробити вірні висновки і з Вірою рухатись вперед, приймаючи усі реалії життя.

Тож, якщо у Вас виникла потреба зрозуміти свій психологічний цикл, бажання вийти з відчуття тривожності та хвилювання, навчитися технікам емоційної саморегуляції, набути навичок ефективного спілкування, завдяки чому прийти до налагодження взаємодії у колі Вашого спілкування, зрозуміти деструктивні обмежувальні установки та побачити життєдайні ресурси, щоб рухатись вперед – запрошую на консультування, які можливі також в онлайн форматі.

З Повагою до Вас,

 практичний психолог Валентина Мазуренко