Схилімо голови в скорботі
Один за одним йшли у небуття
Старі, дорослі, і маленькі діти.
І не було тоді життя,
І не цвіли у полі квіти,
І сонце землю вже не гріло,
А лиш світило...
Надія Яцина
Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на кладовищах.
З нагоди вшанування Дня пам'яті жертв голодоморів працівниками Наукової бібліотеки зі студентами 32-е групи факультету економіки і підприємництва (куратор Людмила Пархоменко) проведено виховну годину «Схилімо голови в скорботі».
Голодомор – не просто наше трагічне минуле, а пекуча рана, яка ятрить душі і пам’ять багатьох поколінь. Це був безпрецедентний злочин сталінської репресивної машини проти українського народу, який спричинив справжню національну катастрофу, в якій загинули не тільки мільйони українців, а й ненароджені ними.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х pp. XX століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.
Сьогодні увесь світ визнав голодомор 1932-1933рр. геноцидом українського народу.
Внаслідок повного виснаження організму від голоду померло 12 мільйонів осіб, було вивезено до Сибіру, на Урал, у райони Крайньої Півночі – 3 мільйони осіб. Злочин, здійснений під час голодомору в Україні, був злочином проти людства.
На вшанування світлої пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр. була оголошена хвилина скорботи та запалена свічка пам'яті.
Хоча б одну душу зігріє в цю мить.
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.
Вічна пам’ять!
Фотогалерея
